29.04.2023. Чемпіонат України. 23-й тур
Львів. Стадіон "Арена Львів"
Головний арбітр: Максим Козиряцький (Запоріжжя)
Асистенти: Игорь Дебенко (Івано-Франківськ), Владимир Думенко (Харків)
"Рух" - "Ворскла" 1:1
Голи: Климчук, 90+1 (пен.) - Степанюк, 56
"Рух": Паньків, Холод, Роман, Довгий (Притула, 62), Соломон-Отабор, Руніч (Альваренга, 62), Дідик, Эдсон (Підгурський, 66), Климчук, Бренер (Мисик, 81), Лях
Тренер: Виталий Пономарев
"Ворскла": Ісенко, Павлюк, Кане, Яворський, Пердута, Бацула, Кравець, Олійник (Нестеренко, 89), Челядін (Кулаковський, 85), Сефері, Степанюк
Тренер: Віктор Скрипник
Попередження: Эдсон, 64 - Сефері, 45, Яворський, 74, Челядін, 78
Вилучення: Яворський, 90
Состав команд
Вже на другій хвилині "Ворскла" загострила після вкидання з-за бокової, скидки грудьми та ударом в дотик з лінії штрафного від Олійника. М’яч пішов повз дальню штангу, але пробити господарі дозволили – треба це констатувати.
Далі – багато очікуваної боротьби в центрі поля, дрібні фоли, спроби високого пресингу в обох команд… Тобто, фізично рухались непогано, намагались грати щільно, але креативу в передній лінії в обох суперників бракувало.
На 10-й хвилині Олійник дуже непогано закинув діагональ в передню лінію на Кане, але Ляху вдалось дістати головою, не пропустити "за комірець" на Кане. Втім, вже наступної атаки, яку розігнав центром Сефері, Кане на куту штрафного майданчика "хитнув" Ростислава, й повз нього пробив в дальню "дев’ять". Здалось на мить – оце гол, але ні, повз хрестовину. Це вже було дійсно цікаво й небезпечно.
Загалом, "Ворскла" на цьому відрізку вже м’ячем володіла значно більше та змістовніше, непогано працювала флангами. На 18-й хвилині після скидки Сефері знов пробив з опорної зони Олійник – пробив потужно, і Дідик, прийнявши удар головою, на декілька секунд присів на газон, прийти до тями.
Один кутовий, другий… Після розіграшу та подачі з правого флангу Олійник підсікає потилицею собі за спину – й вдало! Точнісінько під поперечину, змушуючи Паньківа викидати рукавицю й переводити на черговий кутовий.
"Рух" ближче до середини тайму почав частіше вибиратись на половину поля суперника, переважно працюючи лівим флангом, де великий обсяг роботи виконував Лях за підтримки Соломона та Таллеса, що регулярно зміщувався до цієї бровки. Втім, далі навісів справа не йшла, а навіси ці височенний Ісенко лускав, як горішки. Лише на 35-й хвилині Климчуку вдався стрімкий прохід після невдалого підкату Яворського. Увірвався в штрафний і ще до підкату Пердути встиг потужно пробити в ближній кут – Ісенко правильно обрав позицію та відбив. А вже після розіграшу кутового та подачі Таллеса гості не встежили за Ляхом, який головою підрізав в дальній кут – повз стійку.
На 32-й хвилині Паньків трошки "наварив" в своєму штрафному з виводом м’яча. Полтавці добре ввімкнути високий пресинг, Павлюк прискорився на голкіпера, а досвідчений воротар, не бажаючи просто виносити, віддав по центру на партнера. М’яч перехопив Челядін, викотився на голкіпера, але зіграв відверто невдало. Пробив так, що Паньків встиг викинути руку та парирувати. Бив би кудись в кут… Але ні.
Чергове загострення сталось хвилин за п’ять до кінця першого тайму – після розіграшу стандарту полтавці вирішили не бити прямим ударом, не подавати на партнерів, а покотити паралельно лінії штрафного на ногу Сефері. Ідея цікава, й під удар ніхто з львів’ян кинутись не встиг, але пробив Сефері невдало – в площину не поцілив.
"Рух" відповів декількома подачами, після однієї з яких Ісенко надійно зіграв на виході, проте приземлився дуже невдало, впавши на ногу Довгому. В капітана дуже небезпечно підігнулась нога в коліні, Олексій впав на газон, схопився за коліно, й одразу виникло занепокоєння по зв’язкам. Але ні, обійшла халепа стороною, "залізний Кеп" львів’ян полежав, сам встав, розім’яв коліно та продовжив гру.
Більш нічого цікавого до перерви не відбулось, а статистика зафіксувала певну перевагу гостей – за рівним володінням 50 на 50, саме полтавці більше били (2-7) та подали шість кутових проти одного. Втім, цікавих моментів теж мали більше, і тому кількість ударів в площину (1-1) не повинна вводити в оману, саме загострювали гості значно частіше за суперника.
В перерві Скрипник та Пономарьов обійшлись без замін, а команди знов зійшлись в клінчі в середині поля. Багато боротьби, дрібних фолів, щільні побудови… Перше загострення – лише на 51-й хвилині, коли після стандарту біля воріт "Руху" та виносу в опорній зоні спіймав м’яч на підйом бутси Павлюк. Поклав у площину, але – точнісінько в Паньківа. Той надійно зафіксував з першого дотику.
"Ворскла" атакує частіше, час від часу пробиває, але вже не так точно, як Павлюк. Скоріше, як Сефері, який знов пускає м’яч значно вище воріт. Також полтавці високо пресингують, намагаючись "витиснути" чергову помилку захисту чи голкіпера, як у першому таймі з невдалою передачею Паньківа. На 53-й хвилині ледь не догрався Холод, якому голкіпер відкинув під перший пас.
А за три хвилини полтавці все ж відкрили рахунок, втіливши загальну перевагу в гол. Зіграно було якісно – в декілька передач Павлюк, Олійник, Степанюк та Кане розрізали на шматочки оборону "Руху", Ібрахім останнім пасом повернув на форварда, Степанюк "прикрив" від захисника та пробив повз Паньківа в сітку – 0:1.
Господарі, звісно, пішли вперед, заробили стандарт, з якого Таллес замість прямого удару покотив в штрафний під простріл. Простріл ледь не знайшов ногу Дідика в декількох метрах від воріт, але одразу два гравці "Ворскли" кинулись в підкатах, перервали.
Віталій Пономарьов проводить подвійну заміну: Альварега змінює Руніча на фланзі, а Довгий поступається місцем на полі Остапу Притулі.
Зрізає на фланзі Олійника в підкаті Едсон, заробляє картку й сам отримує пошкодження. Продовжити гру не може, й тренерському штабу "Руху" доводиться робити вимушену заміну, випускаючи Підгурського.
Загалом, окрім цих замін, згадати в середині другого тайму й нема чого. "Ворскла" сіла глибше, вибудувала щільну оборону, віддала м’яч львів’янам й запропонувала покреативити. Таллес щось спробував, глибоко сідаючи за м’ячем і самостійно розганяючи атаки, але… Але і партнери подекуди "не туди" відкривались, а подекуди сам бразилець засильно "засилав" флангами Соломона та Климчука. А на 81-й хвилині взагалі замінився. На Мар’яна Мисика.
Одноманітна "осада" оборони "Ворскли", між тим, тривала. Гравці Руху катали в задній лінії, шукали "варіанти продовження", не бачили, розгортали на фланг, повертали в центр, знов розгортали, знов шукали… А коли втрачали м'яч, миттєво вступали у відбір, фолили й дозволяли полтавцям ще й полежати на газоні з викликом лікарів.
На 85-й хвилині Скрипник, врешті решт, проводить першу заміну - Кулаковський змінює Челядіна. За чотири хвилини – ще одна, на кінцівочку: замість Олійника виходить Нестеренко.
А на першій доданій хвилині все раптово перевертається з ніг на голову: Максим Козиряцький ставить "точку" в ворота гостей. Після виносу Паньківа в передню лінію м’яч несподівано опинився аж в штрафному майданчику "Ворскли". Підгурський та Кравець не дотягнулись головами, а Яворський за їх спинами не встиг зорієнтуватись. Махнув ногою на рівні голови Климчука, по м’ячу не влучив, а от чи зачепив вухо форварда львів'ян – хтозна. Повтори чітко не засвідчили.
Що цікаво, одразу після цього Бацула дав Климчуку по п’яті. І здалось, що саме це "позначив" свисток арбітра. Але ні – червона картка Яворському за небезпечну гру. І пенальті. Герой епізоду, Юрій Климчук, сам і "вирішує", пробиваючи в правий верхній від Ісенка кут. Голкіпер напрямок вгадав, але дістати рукавичкою не встиг – 1:1.
Замість Кане вискакує на заміну Лукас Рамірес, але останні три хвилини проходять без загострень. Свисток Козиряцького – все, нічия.
Що ж, досиділись. Досиділись полтавці в обороні, дочекались своєї помилки. Бо як не розглядай отой мах ногою від Яворського і його червону, але після цього Бацула по п’яті Климчуку все ж дав. І пенальті все ж був.
А сама "Ворскла" грала до забитого. Забили, відкотилися, окопалися… Що цікаво, якби не той епізод з виносом Паньківа аж до чужого штрафного та рятівним ривком невгамовного Климчука, полтавці спокійно могли б собі й досидіти до фінального свистка. Бо "Рух" абсолютно одноманітно стукався в цю стіну без серйозного натяку на якісь креативні зрушення.
Але так стається, й стається частіше, ніж очікують. Якщо довго сидіти в обороні, один-єдиний нещасний раз, в одному-єдиному епізоді щось може піти не так. Як от сьогодні. Тому, в принципі, "Ворскла" сама винна, що не спробувала ще раз "додати" в рамках ігрової аритмії. Забили, перевели б подих хвилин десять, а потім знову б додати. Бо до забитого голу саме полтавці грали краще, змістовніше та гостріше. Але самі від цього відмовились. І втратили перемогу через випадок.
Випадок та наполегливість Климчука, який ліз в кожний двобій та чіплявся за все, що летіло. І витиснув максимум з епізоду. Гравець матчу в складі "Руху" - це беззаперечно. Заслужив. І звання, й пенальті, й гол.
А якщо з турнірної точки зору – то ситуація класична для нічиєї: ані собі, ані людям. "Ворскла" мала змогу наблизитись до "Олександрії" на п’ятій єврокубковій сходинці, але пропустила "Кривбас". Щодо "Руху" у підвалинах таблиці – там все очевидно: будь-яке очко на вагу золота. Втім, на перемогу відверто не напрацювали – вже нічия стала подарунком.
