Максим Фещук: "Від Казахстану – тільки позитивні враження"

Після розставання з Говерлою досвідчений нападник Максим Фещук став легіонером. Він провів досить плідне півріччя у карагандинському Шахтареві, допомігши недавньому учасникові єврокубків у вирішенні поточних завдань у чемпіонаті Казахстану. Взимку подейкували, що Максим разом із Кополовцем може приєднатися до зіркової компанії Алієва та Шацьких у команді Рух (Винники), однак насправді у його професіональній кар’єрі настав новий поворот. Уже сьогодні разом зі своїм агентом Олексієм Люндовським Фещук був представлений у якості нового гравця молдавської Дачії – 6-разового призера місцевого чемпіонату, який прагне до першого за останні п’ять років чемпіонського титулу.

– Максиме, чим цікавий для вас молдавський варіант і які завдання ставите перед собою у Дачії?

– По-перше, я дуже задоволений, що опинився у цьому клубі. Мене тут добре прийняли. Керівництво клубу досить амбіційне, тут ставлять найвищі завдання. Мені цього дуже не вистачало – боротися за чемпіонство, мати нові спортивні виклики перед собою. Тож попереду дуже цікаве півріччя у складі Дачії.

– Даки дійсно ведуть відчайдушну чемпіонську боротьбу – наразі у них і у Шерифа по 37 очок, і цей дует відірвався від інших. Який настрій панує в колективі перед відновленням чемпіонату? Адже Шериф – гранд, і за останнє десятиліття лише кілька разів відпускав титул…

– Я лише другий день у команді, але встиг помітити, що налаштування у Дачії – по максимуму. Всі готові боротися за максимальний результат. Те, що Шериф – гранд, це я знаю. Але ми зробимо все, щоб випередити будь-якого суперника.

– Минулого сезону кінцівка Національної дивізії Молдови виявилася просто неймовірною – три команди з рівною кількістю очок, і кращого серед них – Мілсамі, Дачії та Шерифа – виявляли за додатковими показниками. Цього року такий ендшпіль також можливий?

– У мене ще нема ніяких відчуттів – я ще не знаю чемпіонату і його особливостей. Але я постараюся зробити все, щоб допомогти команді й собі, адже для мене одна із найголовніших умов при переході була – спортивні амбіції клубу. Мені дуже цікаво поборотися за золоті медалі молдавського чемпіонату.

– У Дачії четверо українців…

– Вовчика Заставного знав візуально – це мій земляк зі Львівщини. З іншими хлопцями також познайомився, будемо спілкуватися. Тут є, до речі, й екс-гравець Металіста й Геліоса Бордіян. Проблем, думаю, не буде.

– Знаємо вас як різностороннього футболіста – а в Дачії на якій позиції на вас розраховують?

– Мене пробували на вістрі атаки – це саме та позиція, яка найзручніша особисто мені. Я постараюся виправдати надії, які на мене покладають.

– Не буде проблемою те, що збори Дачії позаду й відновлення чемпіонату уже за кілька днів?

– Ну, по-перше, ці кілька днів ми ще маємо. А, по-друге, скільки до мого особисто дебюту – мені важко сказати. Річ у тім, що, як мені пояснили, до 5-го числа мене практично нереально заявити, тож, напевно, доведеться стартувати уже через півтора тижні. Тим більше, що в другому своєму весняному матчі Дачія зіграє якраз із Шерифом. Дуже хочу, щоб вдалося підготувати всі документи, і я міг допомогти команді. Поки що моє завдання – наполегливо працювати, щоб бути готовим вийти на поле в будь-який момент. На рахунок кондицій, взаємопорозуміння з одноклубниками – це все наживне. Тим більше, мені вже не 20 років, я знаю, як підтримувати форму і професіонально ставитися до підготовки. Врешті-решт, взимку я не байдикував, проходив збори з іншими командами – вдячний Сталі, що піднабрав форму в їхньому таборі. Відчуваю, що наразі перебуваю в непоганих кондиціях.

– З того, що ви встигли побачити в Молдові, місцеві поля уже готові до футболу?

– Я лише другий день у Кишиневі, але встиг вже взяти участь у контрольному матчі, в якому приймалися рішення відразу по кількох гравцях – і по мені в тому числі. Зауважив, що поля в досить хорошому стані, та й база у Дачії нова, на яку команда тільки переїжджає. Тож умови створені належні – і для того, щоб команда досягала успіху не тільки у внутрішньому чемпіонаті.

– Родину плануєте перевозити у столицю Молдови?

– Ще над цим не думав – не є проблема. З дружиною ще поговоримо. Врешті-решт, звідси до Львова значно ближче, ніж із Казахстану.

– З якими почуттями пригадуєте період, проведений у Караганді?

– З позитивними. Чесно кажучи, від Казахстану – тільки позитивні враження. Я дуже радий, що вдалося допомогти Шахтарю зберегти прописку у вищій лізі, для чого, власне, мене й іще кількох гравців і запрошували. А зі сторони клубу все, що обіцяли, – все виконали переді мною. Взагалі, ми розійшлися без жодних претензій один до одного – все в житті може бути, може, колись іще перетнемося…

– Цієї зими я спілкувався із іще кількома хлопцями, які грали в Казахстані. І вони відзначають, що ту країну також не оминула криза. Актобе уже не той, та й Шахтар нині далекий від колишніх єврокубкових звитяг…

– Звичайно, криза торкнулася і їх – і курс підріс, і з’явилися певні проблеми. Однак, повторюся, всі свої обіцянки Шахтар у підсумку виконав.

– Кілька слів про ваші перші враження від організації роботи в Дачії…

– По підходу, по організації – мені подобається, що люди професійно виконують свої обов’язки. А ось в Україні є клуби, де працюють, скажімо так, не професіонали свого діла… Напрошується порівняння: в Україні деякі клуби по року-півтора не платять нічого і навіть не збираються налагоджувати діалог із футболістами. Ну про що можна говорити?

– Ви, як футболіст, у чому бачите вихід із ситуації?

– Це, на жаль, бардак і «ліві» клуби, від яких треба позбуватися. Або знімати їх з турніру, або примушувати, щоб вони сідали за стіл і домовлялися із тими, кому вони заборгували. Я розумію – Чорноморець. Там почалися проблеми, то перед футболістами намагалися розрахуватися нерухомістю або ще якось. А є клуби, де у власників є кошти, але нема бажання платити гроші. «Дурилово» справжнє, от і все!.. Люди у списках «Форбсу» за рік піднімаються все вище, а гравцям нічого віддавати навіть не думають і продовжують брати участь у чемпіонаті України!

– Взимку промайнула інформація, що ви можете продовжити кар’єру уже на аматорському рівні, і винниківський Рух поповниться наступною зіркою після Шацьких і Алієва. Це має під собою підґрунтя?

– Ні, я тільки з ними підтримував форму. Дуже вдячний президенту цього клубу панові Козловському за те, що дозволив тренуватися з Рухом і навіть пограти на одному турнірі.

– Бачив ваше фото на презентації, але без футболки Дачії. Який номер обрали?

– Та, чесно кажучи, навіть не задумувався над цим. Без різниці. Коли молодий був – раніше дуже переймався номером. А зараз можу навіть не знати, який номер там написаний на спині.