Бонус 10 000 грн Кілька тижнів тому змінилася футбольна доля уродженця Мукачевого, котрий пройшов серйозну школу в львівських Карпатах. Провівши сильний сезон у складі мікашевицького Ґраніту, він змінив склад дебютанта білоруської вищої ліги на мінське Динамо – чинного віце-чемпіона країни та історичного гранду білоруського футболу. Юрій Габовда вважає цей перехід великим професіональним викликом і готується до цікавого, але складного сезону разом із динамівцями. Завдання мінського клубу – дуже амбітні, тож українець сподівається допомогти своїй новій команді й на внутрішній, і на міжнародній арені. А почати розмову ми вирішили з найближчого контрольного матчу. Адже вже у середу мінське Динамо поміряється силами з дніпропетровським Дніпром.
«На прогулянці в Анталії зустріли Маркевича»
– Готуючись до нашого інтерв’ю, ретельно переглянув графік підготовки мінського Динамо. Виявилося, що наступного тижня ви зіграєте з дніпропетровським Дніпром. Чого чекаєте від матчу із співвітчизниками?
– Звичайно, очікується цікавий матч. Приємно буде зустрітися з дніпрянами на зборах в Туреччині. Сьогодні, до слова, у нас був напіввихідний день, ми з хлопцями прогулялися Анталією й бачили Мирона Богдановича Маркевича. У них також, напевно, був вільний час, тож він гуляв містом зі своїм помічником.
Читайте также: Юрий Габовда: "Изначально хотел играть в "Динамо"
– Саме про Дніпро запитую недарма – свого часу ходили чутки, що й ви могли опинитися у цій команді…
– Так, було таке. Але не знаю, чи варто й згадувати нині про те. Ніякого принципового ставлення до Дніпра у мене нема – я поважаю цю команду, а ту історію, яка зв’язана у мене з цим клубом, волію не пригадувати. Справді, була у мене така можливість – зіграти у Дніпрі, однак у підсумку я був відданий у Кривбас. Я вдячний за те, що свого часу побував у Дніпрі, на їхній базі, з ними тренувався. Це солідний клуб, тож і те, що було, сприймаю як досвід.
– Справді, нині ви – гравець мінського Динамо. Про те, що вами цікавиться багаторазовий чемпіон та призер чемпіонату Білорусі, дізналися ще заздалегідь, чи грудневі перемовини стали для вас сюрпризом?
– Ні, розмови такі велися. Скажімо так, мої агенти Ігор Кривенко та Олексій Люндовський тримали мене в курсі. Але до конкретики справа дійшла уже під час моєї відпустки. Тобто, думками я був зв’язаний з Динамо, хотів сюди потрапити й робив усе від мене можливе, тож так і сталося.
– За виступами мінчан у Лізі Європи стежили?
– Так, звичайно. У них команди були непогані в групі – віденський Рапід, Вільярреал, Вікторія (Плзень). Видно було, що динамівці старалися й билися на футбольному полі. Тож стежив за їхніми виступами.
Читайте также: Официально: Юрий Габовда стал игроком минского "Динамо"
– Сподобалося? Чи є розчарування від того, що білоруський віце-чемпіон опинився останнім у цій компанії?
– Не у моїй компетенції коментувати дії моїх одноклубників у попередньому сезоні. Повторюся, симпатизував Динамо (Мінськ) уже тоді, тому просто був зацікавленим глядачем.
– Свого часу й ви виступали в Лізі Європи, причому, при всій повазі, у Карпат група була навіть важчою – ПСЖ, Севілья, дортмундська Борусія. Не помилюся, що можливість повернутися в єврокубки була одним із головних стимулів при переході в Динамо?
– Зізнаюся чесно, ще з того часу, коли я відчув цю атмосферу – гімн Ліги Європи, найсильніші суперники, забиті стадіони, неймовірні команди – в душі у мене з’явилося бажання кожен рік грати у єврокубках. Це ті емоції, які важко передати словами! Тож для мене – великий плюс, що знову з’являється можливість зіграти в Лізі Європи. Це неймовірно мотивує і мене особисто, і, упевнений, команду в цілому.
«Неозброєним оком видно, що Корзун – боєць. Такий характер допоможе йому в Києві»
– Пройшла інформація, що в розташуванні мінського Динамо знаходиться іще один українець – екс-гравець Шахтаря та Металіста Нойок. Які у нього перспективи, за вашими враженнями?
– Станом на суботу Нойка вже немає у команді. Він провів тут, у Динамо, три-чотири дні, але що, як і до чого – всіх подробиць не знаю. Але вранці ми прийшли на тренування – і його тут уже не було.
Читайте также: Александр Нойок прибыл на просмотр в минское "Динамо" (+ Фото)
– Іще один гравець, про якого хочеться запитати – Микита Корзун, котрий нещодавно змінив мінське Динамо на київське. Ви застали його в Мінську? Які ваші враження?
– Я побув з Микитою тиждень, може, трішки більше. Що видно неозброєним оком – це його бійцівський характер та непоступливість на полі. Це якісний гравець, який має низку хороших рис. З його характером у київському Динамо все має скластися добре. Чого я й бажаю Микиті.
– Минулий сезон ви провели в команді Ґраніт (Мікашевичі), котра, дебютуючи у вищій білоруській лізі, фінішувала п’ятою. А як складалися ваші матчі проти місцевих грандів – БАТЕ, мінського Динамо, солігорського Шахтаря? Можете сказати, що задоволені ними?
– Окремими матчами – так. З тим же Шахтарем на виїзді зіграли в чемпіонаті внічию, та й вдома, хоча й програли 2:3, заледве не відігралися. Ця гра була дуже цікавою й до останніх хвилин тримала глядачів у напрузі. Із мінським Динамо і вдома, і на виїзді показали хорошу гру – там програли, пропустивши на 90+1 хвилині, на своєму полі зіграли внічию. БАТЕ вдома поступилися в один м’яч, а на виїзді зіграли 1:1, хоча суперник вже збирався святкувати чемпіонство. Зібрався у них повний стадіон, БАТЕ підготувало банкет, салют, шампанське, а ми зіпсували їм свято й змусили відкласти тріумф.
Читайте также: "Металлист" запланировал спарринг с минским "Динамо"
– Про Ґраніт чув кілька цікавинок – мовляв, команду утримує якийсь олдскульний завод радянського типу, базується команда у рідному місті головного тренера БАТЕ Єрмаковича, а самі Мікашевичі відряджають переповнені приміські електрички…
– Так, команда своєрідна – хоч простенька і скромна, але амбітна й горда. З міста Лунинець справді вийшов Єрмакович. Що цікаво, господарем тієї квартири, де я жив, був чоловік, який є племінником головного тренера БАТЕ. Він мене підколював: «Ти давай, грай, показуй хороші результати, але БАТЕ не ображай…»
Містечко маленьке, для повноцінної роботи футболіста, на жаль, там особливих плюсів немає. Хіба поле зі штучним покриттям, де ми грали й тренувалися. Але для мене всі ці обставини не були головними. Я хотів відновити свою форму, а на труднощі не зважав, хоча й знав про них, ще коли сюди їхав. Тому вважаю час, проведений в Ґраніті, дуже корисним. Вдячний команді, її тренерам, гравцям та вболівальникам за цей рік. Буду їх пам’ятати.
«Чи умови в мінському Динамо на рівні української УПЛ? Хай це лишиться секретом…»
– Ваші особисті показники радують – 11 очок за системою «гол+пас», регулярне потрапляння в збірні туру, і в річну підсумкову – у тому числі. Можна сказати, що ви в білоруському футболі вже повністю освоїлися і стали однією із його зірок?
Читайте также: "Динамо" (Минск): Руслан Бабенко и Денис Причиненко провалили просмотр
– Скажу, що результати могли бути й кращими. На початковій стадії мені не щастило, трішки не вистачало чогось – то з трьох метрів не забивав, то ще якось м’яч не йшов у ворота. Але маємо те, що маємо…
Щодо білоруського чемпіонату, то дійсно тепер уже тут освоївся. Це не таке просте змагання, як можна подумати, слідкуючи за ним з України, тож, сподіваюся, набутий досвід допоможе мені надалі.
– Ми в Україні пам’ятаємо вас як футболіста різностороннього – і в атаці можете зіграти, і з флангів, і навіть латераля виконати. У Білорусі, зокрема, у мінському Динамо про це знають? Наставник мінчан Вук Рашович уже визначився, де буде вас використовувати?
– Погоджуся, у мене так вийшло, що й зліва, і справа я грав, а в Таврії Христопулос дійсно з мене латераля робив, як ви й казали. А в Динамо уже грав і лівого атакувального хавбека, а останні два матчі провів на позиції центрального нападника. Ми грали у двох форвардів, тож міг грати на вістрі атаки. Задатки універсалізму вважаю своїм плюсом – у житті мені це пригодилося.
– Історії українських легіонерів у мінському Динамо складалися по-різному. Той же Максим Лісовий феєрив у Білшині та Гомелі, але в столиці Білорусі не заграв. А ось ветеран Ігор Воронков навіть у солідному віці був корисним мінчанам. Є у Динамо (Мінськ) якесь особливе ставлення до вас як до легіонера, чи це відчувається хіба у якихось паперових справах, але не в побуті та роботі?
Читайте также: Никита Корзун: "Сегодня познакомились с командой, представили меня"
– Я в команді не так багато часу. Ставлення до легіонера у кожному колективі таке, що треба давати результат на полі. Щодо себе, то я уже говорив колись, що не відчувається, що я тут легіонер. Правильно ви підкреслили – це відчувається хіба що десь на папері. Тож зараз я приживаюся у новому для себе колективі, знаходжу спільну мову з новими партнерами. Все нормально, це робочий процес – рухаємося вперед.
– Переїзд із Лунинця та Мікашевичів у Мінськ означає кращі умови для роботи, нові стандарти життя. Так і є? Уже знаєте, де будете квартируватися, де належить працювати?
– Звичайно. Відразу після формальних процедур на кшталт медогляду та підписання необхідних документів мене відвезли на квартиру й показали, де я житиму. Клуб мене забезпечує всім необхідним: база чудова, знаходиться у мальовничому місці за столицею Білорусі. Ліс, сосни, два хороших поля, смачно годують, якісний тренажерний зал. Все, що потрібно футболісту, тут є.
– Перехід з Ґраніту в Динамо був значно вигіднішим фінансово?
– Скажімо просто: так (посміхається, – прим. Sport Arena).
– Ці умови можна рівняти з тим, що було в українській Прем’єр-лізі років два-три тому?
– Нехай це залишиться секретом…
– Тобто, обійдемося традиційним формулюванням – «головною була спортивна мотивація».
Читайте также: Причиненко и Бабенко прибыли на просмотр в минское "Динамо"
– Правильно буде сказати саме так. Для мене перехід в мінське Динамо – це нова сходинка в професіональній кар’єрі, і наразі я зосереджений саме на завданнях моєї нової команди.
«Я завжди прагнув більшого. Тому й у мінському Динамо не буду «почивати на лаврах»
– У статті, де згадувалися ви, Старгородський, Галюза, ще кілька українців, хтось білоруських уболівальників кинув фразу: «Ось кого треба загравати за нашу збірну – це перевірені хлопці з нашим менталітетом…» Не виникало спокуси і справді змінити паспорт і стати під білоруський прапор? Чи, цинічно кажучи, ситуація з лімітом на легіонерів там цього не вимагає, а збірна Хацкевича не має на вас видів?
– Що стосується мене, то я провів тут лише рік. Час покаже – моя справа показувати хорошу гру, добиватися успіху. Зараз про це нічого думати й говорити.
– Білоруський чемпіонат – у п’ятірці тих, де найбільше українських легіонерів. Практично у кожній команді є земляки. З ким перетиналися, спілкувалися, дружите?
– Я це зауважив. Хоча спочатку про це навіть не знав. Але після того, як опинився у Ґраніті, виявив для себе, що на той час тут було 23 українці. З ким перетинався? З Карамушкою, Галюзою, Старгородським, Мартинюком, який ще на той час тут був. З усіма земляками коли бачимось, спілкуємося. Навіть якщо раніше були не знайомими, обов’язково перекинемося кількома словами.
Читайте также: Официально: Никита Корзун едет на сборы с киевским "Динамо"
– До слова, ви могли стати одноклубником Старгородського й Мартинюка, і це було б логічно, бо, на мою думку, ваш рівень вищий за середній рівень солігорського Шахтаря. Що ж сталося рік тому і чому ви в підсумку так і не підписали контракт із цим клубом?
– Ця історія почалася давно, і з моєї сторони було б неправильно все згадувати й розказувати. Були, звісно, свої нюанси, і її продовження було. Але навіщо зараз про це говорити? Все склалося, як склалося.
– Іще про історію. П’ять з половиною років тому дубль Карпат виграв молодіжну першість України. Ви – один із того «золотого покоління». Але ваш тодішній одноклубник Гурський нині у винниківському Руху, Гірський та Гудима – десь у нижчих лігах Польщі, а дехто з тих хлопців навіть професіональну кар’єру завершив. Не шкодуєте, що вас доля закинула у Білорусь? Адже тоді здавалося, що всі ви невдовзі у складі Карпат будете боротися за медалі Прем’єр-ліги…
– Про пік можливостей іще рано говорити. Я вважаю, 26 років – це лише початок другого етапу в кар’єрі. Повірте, у мене також були не найкращі часи, але я ніколи не думав покинути все й здатися. Я завжди прагнув більшого. Тож навіть нинішню ситуацію не вважаю піком, треба постійно прагнути кращого й рухатися вперед.
– Попереду – один з найважчих і найвідповідальніших сезонів у вашій кар’єрі. Якими особистими й командними результатами за підсумками сезону будете задоволені наприкінці 2016 року?
– От тоді й побачимо. Зараз ми гуртуємося як оновлений колектив. Багато гравців покинули Динамо. Формується нова команда. Конкретні завдання керівництво озвучить нам, напевно, ближче до початку сезону. А я, як гравець, маю зосередитися саме на цих цілях. Футбол – командна гра, і жоден футболіст не може бути задоволений своїми особистими результатами у відриві від досягнень колективу. Мінське Динамо – бренд не лише білоруського, а й східноєвропейського рівня. Тому впевнений, що нам оголосять максимальні цілі.
