Бонус 10 000 грн Український захисник Ігор Ощипко, котрий днями підписав контракт із болгарським клубом Ботев, розповів про обставини переїзду в новий для себе чемпіонат, вдалий молдовський досвід та свої подальші плани й сподівання.
– Ігорю, ви досить успішно відіграли півріччя у молдовській «Зорі», більшість матчів провівши від стартового свистка до фінального. Доводилося навіть читати такі інтернет-чутки, що вами зацікавилися гранди місцевого чемпіонату, а тут – переїзд у Болгарію. Як виник такий варіант?
– Відносно «Шерифа» нічого не знаю – такої конкретики щодо мене не було, на мене ніхто не виходив і зі мною ніхто не говорив. А в «Зорі» дійсно вдалося провести досить корисне півріччя. Просто в цьому клубі нема таких великих умов для самого футболу – у нас тільки одне поле, на якому граємо й тренуємося. Але команда була хороша, та й місто футбольне, тож спогади у мене залишаться тільки найкращі.
Власне, ті завдання, які були переді мною, я виконав. Вдячний колективу, з яким вдалося пограти у вищій лізі Молдови. Я підписував із «Зорею» річний контракт, але з такою умовою, що зможу піти за умови конкретних пропозицій. Цим я і скористався – попрощався з бельцівським клубом за взаємною згодою й перейшов у «Ботев». Вважаю, після Молдови перейти у Болгарію – це крок уперед для мене на даний момент.
– Ботев посідає восьме місце при тому, що дев’ята команда А-Групи гратиме у плей-оф, а десята вилетить. Це передбачає напружену весняну частину сезону, і, я так розумію, головним завданням буде збереження місця у найвищому дивізіоні…
– Я говорив з нашим головним тренером Костовим, і ще навіть до того, як я мав сюди приїхати, він мені розповідав про велику історію «Ботева». Це один з найстаріших клубів Болгарії, та й Східної Європи в цілому (заснований 1912 року). Тож восьме місце – не для нього, й надалі будуть ставитися більш амбітні завдання. Інфраструктура тут серйозна – база, шість полів, тож є всі умови, щоб ця команда була в п’ятірці найкращих. А зараз, я думаю, нашим завданням буде піднятися якомога вище в турнірній таблиці – а наскільки високо вдасться піднятися, це вже залежить суто від нашого колективу.
- У Болгарії також не все просто. Приміром, софійський ЦСКА (за який грав наш Денис Причиненко) минулого літа був позбавлений місця у вищій лізі і переведений у найнижчий дивізіон через банкрутство. «Ботев» на фоні інших місцевих клубів виглядає гідно у фінансовому плані?
– Якщо чесно, то відносно інших клубів нічого не знаю – не стикався з ним. Подивимося, як буде далі – чи будуть проблеми, чи ні. Але, як казав наш головний тренер, у «Ботева» з цим не повинно виникати проблем.
– Окрім Костова, тут є ще й Ґреґорі Нельсон – екс-гравець донецького «Металурга»?
– Так, він є тут. У «Ботев» він прийшов ще у жовтні.
– Костов знав вас ще за виступами в Україні. Чи надавав він вам якісь гарантії щодо місця в основі, чи доведеться доводити все на рівні зі всіма?
– Безперечно, в футболі ніхто ніяких гарантій надати не може. Зараз ідуть збори, будуть контрольні матчі й тренування, тож мені, як і всім, доведеться доводити, що ми гідні грати в основному складі. Наш із Нельсоном козир – Костов нас давно знає і має поняття про наші можливості. Але це не означає, що до нас буде якесь особливе ставлення – у нашій команді всі працюють на рівних, і кожному тренер надасть можливість себе показати.
– На вас розраховують на вашій звичній позиції лівого оборонця?
– Говорив із паном Миколаєм – на тренуваннях і в двохсторонках мене, в основному, використовували на позиції лівого захисника, але, цілком можливо, доведеться зіграти і в центрі оборони. Але в цьому для мене нема проблеми – коли Костов був у «Карпатах», у матчі із запорізьким «Металургом» після вилучення мені довелося перебудуватися в центр, і я здорово там грав. Тож тренер каже, що за потреби я можу й на цій позиції зіграти. Я, як професіональний футболіст, розумію, що треба грати там, де потрібно команді. Тим більше, що це для мене не новина – ще в «Шахтарі» при Федоренку й коли із Луческу їздили на збори, я постійно грав центрального захисника.
– Знову ж таки, в інтернеті ходили чутки про те, що Костов запросить добре знайомого вам по «Шахтарю-3» Станіслава Причиненка, однак пізніше його кузен Денис розповів нашому сайту, що ніякої пропозиції йому не поступало. Наразі в тренувальному таборі Ботева я іще інші українці?
– На сьогоднішній день я – єдиний українець тут, та й взагалі поки що у Ботева нема інших новачків.
– До відновлення болгарської першості лишається рівно місяць. Встигли уже зіграти за свою нову команду в контрольних матчах?
– Ні, у нас до цього були 10-денні збори в Болгарії, але на них ми лише кілька разів працювали з м’ячами, а весь інший час ішла бігова робота. Сьогодні у нас у Туреччині перший день. На суботу заплановано спаринг з румунською «Тімішоарою». От це і буде наш перший матч.
– А що розповідають одноклубники, до чого готують тренери? Який він – сучасний болгарський футбол у порівнянні з українським?
– Я говорив з Костовим, а також із місцевими любителями футболу. Вони кажуть, що тут менш результативний футбол, більше силової боротьби. Навіть прості люди, вболівальники, кажуть, що тут силовий футбол без особливої комбінаційної гри. Мені, звісно, хочеться все побачити на власні очі й взяти у цьому участь. З нетерпінням чекаю матчів. Ось тоді й зможу сказати, який він – болгарський стиль.
– Років 15 тому за Ботев грали українці з Галичини – нападник Сергій Хоменко й півзахисник Дмитро Мазур (перший пробував сили в «Карпатах», інший грав за тернопільську Ниву й низку інших західноукраїнських команд). Знали такий факт?
– Якщо чесно, вперше чую. Але поцікавлюся обов’язково у місцевих уболівальників, що і як. Взагалі, їхав сюди, щоб побачити все самому. Із іншими українцями, які грали в Болгарії, на жаль, не мав розмови.
– Давненько вас не бачили в чемпіонаті України, хоча ми добре пам’ятаємо Ігоря Ощипка, який грав у єврокубках та збірній. Наскільки ви змінилися за час виступів у «Штурмі», «Зорі»? Можна сказати, що ви вже інший, ніж це було 5-6 років тому?
– Не знаю. Коли я ще грав в Україні, у мене був довгий період, коли мене мучили травми. Більше двох років не грав у футбол. Це, звісно, відбилося на моїй кар’єрі, і коли я потрапив у «Штурм» – то лише тоді почав тренуватися, все робив із нуля. Було важко фізично, й нога подеколи давала знати про себе. Тому я там не відчував себе навіть на 80% того, як це було у кращі часи, і у мене не дуже вийшло в Австрії. А коли я опинився у Молдові, у мене було і зі здоров’ям краще, і фізична форма поліпшилася. Тому я відіграв за «Зорю» майже у всіх матчах, додав у плані фізики, гри. Тож, сподіваюся, у «Ботеві» зможу заграти якнайкраще. Я справді хотів показати себе в Європі. У «Штурмі» не вийшло – то спробую себе у «Ботеві».
