Олег Саленко: "Втомився відповідати на питання, чи був матч з Камеруном договірним"
^

Олег Саленко: "Втомився відповідати на питання, чи був матч з Камеруном договірним"

415
Олег Саленко: "Втомився відповідати на питання, чи був матч з Камеруном договірним"
Фото - sport-express.ua

На чемпіонаті світу з футболу 1994 року під час матчу збірних Камеруну та Росії було встановлено світовий рекорд. Олегові Саленку вдалося протягом 59 хвилин забити аж п’ять голів у ворота суперника, що стало абсолютним рекордом чемпіонатів світу.

Окрім того, О. Саленко — єдиний, хто оформив хет-трик у фіналі Кубка СРСР, а також наймолодший гравець, який забив гол у союзному чемпіонаті. Тому можна сказати, що цей гравець навіки вписав своє ім’я в історію футболу.

Після завершення кар’єри Олег Саленко оселився в Києві. У нього є власний бізнес, у вільний час грає за команду ветеранів київського «Динамо», за яке виступав упродовж трьох років (1989-1992). В інтерв’ю «Газеті» він пригадав найпам’ятніші епізоди своєї кар’єри.

— Мене досі часто запитують про матч чемпіо­нату світу 1994 року між збірною Росії та Камеруну, — розповідає Олег Саленко. — Усіх цікавить, чи була ця гра договірною? Чесно кажучи, вже втомився відповідати на це запитання.

— То гра з Камеруном була договірною?

(Сміється) Досі не можете повірити, що тоді не було змови. Хоча розумію, що олії у вогонь додають деякі гравці, які також брали участь у тому матчі. Наприклад, Сергій Юран і тепер не оминає нагоди заявити, що долю гри вирішували поза футбольним полем. Цього футболіста відсторонили від команди, й він образився. Сергій сказав це в пориві гніву, а потім уже повинен був постійно так повторювати. Є ще люди, які тоді не грали, але кажуть, що поєдинок був договірним. Справді, тоді матч проти Камеруну був для нас єдиним шансом продовжити боротьбу на чемпіонаті світу. Якби нам потрібно було просто перемогти, то всі зупинилися б за рахунку 2:0 або 3:0. Але нам була необхідна перемога з розгромним результатом. Тому й боролися до останнього, причому обидві команди грали у відкритий футбол. Не­одноразово переглядав відеозапис тієї зустрічі й бачив, що суперник також міг багато разів забити. Очевидно, фортуна тоді прихильно поставилася до нас.

— Окрім матчу з камерунцями, яка гра викликає найбільше емоцій?

— Зустрічі, де я забивав, і в підсумку команда боролася за трофей. Наприклад, фінальний поєдинок у розіграші Кубка СРСР 1990 року. Тоді київське «Динамо» перемогло московський «Локомотив» з рахунком 6:1, а я відзначився трьома голами. Все життя пам’ятатиму фінал чемпіонату Європи серед юніорів у Чехії 1988 року. В додатковий час нам удалося здолати португальців з рахунком 3:1.

Ці зустрічі викликають позитивні емоції. Негативні завжди породжує поєдинок чемпіонату світу серед юніорів проти збірної Нігерії. Ми перемагали 4:0, але потім суперник зумів зрівняти рахунок, і в підсумку ми поступилися за пенальті. Тоді зрозумів, що не можна розслаблятися за жодних обставин.

— Олеже, Ви доволі часто ставали героєм скандалів. Можливо, річ у тім, що Ви — конфлікт­на людина?

— Маю характер лідера й у колективі звик бути на перших ролях. Мабуть, через прагнення бути лідером деяким людям я не подобався. У колективі, де зібралося багато сильних особистостей, це — звичайне явище. Доводилося проявляти характер, тому виникали конфліктні ситуації. Про свої вчинки не шкодую, без них не досяг би нічого.

Коли грав за «Валенсію», мені просто не вистачало знання мови, щоб бути беззаперечним лідером команди. Загалом, якщо добре граєш, на Заході тобі прощають багато чого поза футбольним полем. Це в нас звикли всіх виховувати, тому нашим тренерам складно за кордоном. Навіть Валерій Лобановський, коли поїхав в Емірати, залишився лідером, але так і не прижився там. Тільки тому, що звик розмовляти з гравцями, значну частину часу приділяючи психологічним моментам.

— Характер Вам не раз створював труднощі в житті?

— Так, не раз. У колишньому Радянському Союзі це траплялося на кожному кроці. За кордоном було значно легше. Я ще хотів повернутися і пограти якийсь час на батьківщині, але всі тренери боялися мене. Вони не хотіли мати такого лідера. Ніхто не розумів, що я пройшов іноземну школу. А за кордоном прийнято так: ти повинен грати, за це тобі платять гроші, а все інше немає значення. На жаль, у нас менталітет іще не змінився.

— Виступ за який клуб вважаєте вдалим для себе?

— Мабуть, найуспішнішим був період, коли виступав в іспанському чемпіонаті. Після півторарічних виступів за «Логроньєс» побив багато рекордів, клуб навіть називали «командою Саленка». Я забив 16 голів і посів шосте місце в списку найкращих бомбардирів чемпіонату Іспанії. Вдалими були виступи за «Валенсію», «Глазго Рейнджерс». Президенти цих клубів досі охоче приймають мене, коли навідуюся до них у гості. Там, якщо гравець багато зробив для команди, йому завжди будуть раді.

— На цьогорічному чемпіонаті світу, мабуть, за іспанців уболіваєте?

— Так, для мене ця країна не чужа. Взагалі, на гру іспанців любо глянути. Щоправда, перший їхній матч на цьогорічному мундіалі (Іспанія програла Нідерландам 1:5, — «Газета») мене трохи шокував. Не думав, що голландці здатні так принизити грізного суперника. Сподіваюся, цей ляпас піде на користь іспанцям, і вони зроблять правильні висновки.

— Хто фаворит чемпіонату світу цього року?

— Бразильці. Вони грають удома, вболівальники очікують від них тільки перемоги. Та й не забувайте, що європейські команди ще не вигравали жоден мундіаль в Америці. Особисто мені хотілося б, щоб у фіналі зіграли Бразилія та Іспанія.

Оцените
Поделитесь