Бонус 10 000 грн Колишній виконуючий обов’язки головного тренера «Волині» не захотів співпрацювати з Кварцяним.
— Анатолію Павловичу, вас перевели з дубля на посаду в. о. головного тренера «Волині», а вже за два матчі ви не числилися в клубі взагалі…
— Чому так сталося? Запитайте в керівництва клубу. Мене просто поставили перед фактом, що буду в. о. наставника першої команди, а потім так само, нічого не пояснюючи, зняли з посади. Хоча не думаю, що «Волинь» на чолі з Віталієм Кварцяним у матчі проти «Арсеналу» виглядала краще, ніж у двох поєдинках, коли я її очолював. На жаль, так виходить, що той, хто платить, той і замовляє музику. Мене, наприклад, так само поставили перед фактом, що прийшов Кварцяний.
— І що ж сталося? Вас одразу відправили у відставку, ось так, взагалі з клубу?
— Не зовсім так. Мені запропонували йти у старші тренери луцької команди U-19. Тобто, навіть не в «молодіжку», звідки мене переводили. Але Бог їм суддя. Практика наочно засвідчила, що в «Кривбасі» та запорізькому «Металурзі» Кварцяний нічого не показав. Чому так упевнений, що справа у кваліфікації тренера? Бо гравці ні в Кривому Розі, ні в Запоріжжі не помінялися, а Олег Таран та Сергій Зайцев — молодці, створили хороші колективи.
Ось майже всі говорять: «Кварцяний — тренер! Фахівець!». Майже десять років він очолював лучан. А чого він досяг із «Волинню»? Що він з нею завоював? Найвище його місце в турнірній таблиці — шосте. Зате епатажний, скандальний, влаштовує постійно шоу. А нам, скажіть, що потрібно: щоб футбол був спортом чи перетворювався на шоу? Я вирішив, що співпрацювати з ним не зможу.
— А як же контракт? Раніше ви говорили, що він був укладений на два роки…
— Частину я відпрацював. Угода завершується наприкінці цього року. Якраз займаюся юридичними тонкощами, щоби розірвати за згодою сторін, погоджуся навіть на те, щоби без компенсації. Я здогадуюся, чому так усе склалося: прийшов Кварцяний, я залишив клуб. Шкода, думав, що ще попрацюю.
— Отже, правильно розуміємо, що в команду U-19 вас перевів Кварцяний?
— Не зовсім так. 7 травня керівництво клубу в особі генерального директора Євгенії Жуховицької повідомило мені, що в. о. головного тренера «Волині» стає Кварцяний, а я повертаюся до дубля. А на загальних зборах раптом Віталій Володимирович оголосив, що я стаю старшим тренером U-19. Щиро кажучи, думав, що бодай решту матчів у дублі доведу, а тут таке. Я ж нікому дорогу не переходив. Того ж Дем’яненка не підсиджував. Чому так Віталій Володимирович учинив? Хотів мене таким чином якось «нахилити»? Я ще після його приходу трохи сумнівався — лишатися мені в клубі чи ні, але після того, як він оголосив, що переводить мене в юнацьку команду, я для себе вирішив — потрібно йти.
— До речі, про Анатолія Дем’яненка. Прийшли ви одночасно, але потім він пішов із команди, а ви залишилися. Не думаєте, що в Анатолія Васильовича можуть виникнути стосовно вас образи?
— Тут є момент. Анатолій Васильович привів свою команду помічників, із якими працював в узбецькому «Насафі». Я ж був, як кажуть, з іншого потоку, хоча за термінами наш прихід співпав. Водночас визнаю, що Дем’яненко мене керівництву клубу рекомендував. У мене ж по ходу роботи почав формуватися свій штаб — Максим’юк, Гаврилов.
Я працював у дублі, до нас нібито не було претензій, кілька гравців молодіжної команди впритул підійшли до основи. Жодного негативу не відчував. А потім сталася така перестановка в першій команді. Хоча наголошу: якби мені сказали: «Ти йдеш замість Дем’яненка», я би нізащо не погодився! Це було би непорядно, а я Анатолія Васильовича поважаю. Спочатку він оголосив, що пішов, пройшов певний час, і лише потім мене поставили перед фактом: «Ти — в. о. головного тренера». Тобто Дем’яненка я не підсиджував.
Щодо того, чому я залишився в клубі, коли Дем’яненко пішов з команди: я людина не з його штабу. Наведу приклад: свого часу Микола Павлов працював у алчевській «Сталі». Ось він мене безпосередньо запрошував, а коли справа дійшла до його відставки, то я із солідарності теж залишив клуб. Хоча мені й говорили: «Не зважай на когось, навіщо тобі йти». Я не міг учинити інакше. Тут же ситуація дещо інша.
Водночас зазначу, що співпраця з Дем’яненком була приємна, я дотримувався субординації стосовно нього. Він же в мою роботу ніколи не втручався. Щиро кажучи, я й сам не дуже хотів очолювати першу команду «Волині».
— А коли постало питання, що Дем’яненко йде з команди…
— Гаразд, тоді, за логікою, мали йти всі тренери — Гаврилов, Максим’юк, Федюков? Чи як? Пізніше, коли мене поставили тренером U-19, я для себе визначив: робота з юнаками — то не мій рівень, а з Віталієм Кварцяним працювати не хочу. Зараз, як я вже сказав, узгоджую деталі розірвання угоди з клубом.
— А що плануєте далі?
— Будуть пропозиції, охоче погоджуся. Навіть у першу лігу — корона не спаде (сміється). А ось помічником у першу лігу взагалі не піду, а в прем’єр-лізі — не до кожного. А може, знову за кордон поїду. Поки що не знаю.
