Андрій Воронін: "Зупиніть цього сучого сина Путіна. Ми живемо в 2022 році, а не в часи Другої світової"

Ексгравець збірної України Андрій Воронін поділився думками з Bild про війну. 

– Ми вилетіли з Москви з літаком, перш ніж польоти не перекрили. Але ми не змогли приземлитися в Дюссельдорфі. Ми летіли через Амстердам. Мій батько, щойно прооперований, моя свекруха, моя дружина і діти зараз тут. Вони ходили в німецьку школу в Москві. Але школа зараз не має значення.

 Мені погано. Справді погано. Коли я бачу фото з рідного краю, коли бачу новини. Все це нереально, як фільм. Але фільм жахів. У мене майже не залишилося слів.

– Що рухає Путіним?

– А він сам це знає? Можливо, він просто хоче бути в підручниках історії. Але він ніколи не опиниться там. Або опиниться як злочинець.

– Сотні тисяч людей вийшли на демонстрацію в Берліні проти загарбницької війни. Що це означає для вас?

– Я вдячний людям у Берліні. Весь світ підтримує нашу країну. Люди в Росії також налаштовані проти Путіна. Я маю повідомлення з усього світу від колишніх товаришів по команді, від інших спортсменів. Також від росіян, які пишуть мені: "Вибачте. Це не ми".

– Вашого президента Володимира Зеленського, колишнього актора, довго висміювали...

– Зараз він на війні, ризикує життям у нашій столиці. Це заслуговує максимальної поваги. Минуле зараз не має значення. Я схиляю капелюха.

– Як Німеччина може допомогти Україні?

– Зупиніть цього сучого сина Путіна, допоможіть біженцям. І надішліть зброю, щоб ми могли захиститися. Я так пишаюся нашою країною. У нас прекрасні міста, чудові люди. Ми будемо продовжувати боротися. І ми переможемо. Але ціна така висока. Багато загиблих... Ми живемо в 2022 році, а не в часи Другої світової...

– Тоді мільйони українців і росіян загинули через нацистську Німеччину...

– У мене та багатьох інших українців є друзі в Росії. А у них є друзі та родичі у нас. А потім вони нападають на нас, Путін атакує мою країну. Так багато людей вже померло. Це діти матерів – українських та російських.

Хіба що в Росії про це ніхто не дізнається. Там цього не показують по телевізору. Дев’яносто відсотків навіть не знають, що відбувається. Путіну байдуже до людей. Це шкодить не тільки нам, а й російському народу.

– Ви змогли емігрувати до Німеччини зі своєю родиною...

– Але все ж мої думки і моє серце в Україні. У мене є друзі в Харкові, в Києві, в моїй рідній Одесі. Я отримую повідомлення кожні п’ять хвилин. Це важко терпіти. Я просто хочу допомогти. Грошима. Як би там не було... І я не знаю, чи варто це говорити: але якби я був зараз в Україні, я б, напевно, теж тримав у руках пістолет, – сказав Воронін.