Бонус 10 000 грн До свого списку я взяв не усі найулюбленіші книжки, бо то довго згадувати і оцінювати, співставляти враження, а ті що запам’яталися, або просто виплили з глибин пам'яті зараз. У переліку тільки художні твори, адже не бачу сенсу порівнювати їх з автобіографіями, історичними книжками та іншими профільними нарисами, серед яких є теж свої зірки.
"Празький цвинтар" Умберто Еко
Як і найзнаменитіший твір цього автора "Ім'я рози", роман повністю заведений в коридор реальних історичних подій, проте в ньому нас веде не середньовічний варіант дуету Голмс-Уотсон, а набагато більш приземлений персонаж. В цих тісних переходах зустрічаються й знамениті люди минулого. Книга ідеально ілюструє походження усіх теорій змов на прикладі сумнозвісних "Протоколів сіонських мудреців". Книга надзвичайно гастрономічна, витончена кулінарія у великих кількостях. На голодний шлунок не читати.
"Сон Сципіона" Йєн Пірс
Три герої, три епохи і одні й ті самі питання. В основі усього цього рукопис вигаданого римського аристократа Манлія з однойменною назвою. Історія людини, що не вірить в жодних богів та стає християнським святим, спостерігає гибель імперії та несе основи римської культури у нове життя. З цього потім виросте сучасна європейська цивілізація.
"Мартін Іден" Джек Лондон
Книга переважно автобіографічна. В ній немає типового лондоновського різноманіття барв природи, тут суворі міські краєвиди і дорога до визнання письменника з кайлом. Дуже пасує разом з цією книгою почитати його ж "Джона Ячмінне Зерно", це специфічна біографія письменника. В ній багато моментів, які не увійшли до "Мартіна Ідена", адже його писали для широкого загалу і вчавлювали в рамки загальної моралі.
"Пригоди Бена Гана" Рональд Делдерфілд
Розбавлю список пригодницьким романом. Це пріквел і сіквел до "Острову Скарбів". Стівенсон вигадав сюжетну лінію, подарував світу персонажів і їхні характери. А от Делдерфілд прекрасно зіграв на цьому базисі. Мабуть, ще більш захоплююча легка піратська книжка, ніж її прародитель.
"Гора Мборгалі" Ча́буа Аміреджибі
Роман-втеча. Нескінченні простори тайги, сувора природа і людина, що з нею бореться за життя, а головне, свободу. На Лондона наче схоже? Але, ні. Герой біжить з радянського табору вшосте, розуміє, що востаннє, чим би не завершився його вояж. Проте книга не про зону чи світ мастєй і панятій. Багато грузинської історії, переважно початку 20-го століття, роздумів про життя людини і зв'язок її долі з долею усього народу. Найцікавіше, що в багатьох моментах це розповідь автора про самого себе. У нього біографія ще більш пригодницька ніж цей твір.
"Село не люди" Люко Дашвар
Авторка завше пише побутові романи. В них вона примудряється органічно вплітати історію і легенди. Та не цього разу. Твір починається сценою сексу з неповнолітньою. Проте це розповідь про кохання, суспільні комплекси і тихий вогонь людської злоби, який можна роздмухати до пекельного рівня. Історія зовсім не романтична, а життєво вписана у реалії. Попри усе зазначене, вражає поетичний кінець середньовічних пристрастей в глибинці.
"ФутБоль" Олександр Ткаченко
Тре і про гру мільйонів згадати. За великим рахунком це не зовсім й художній твір. Реальні історії у авторській обробці. Важливо, що написав такий збірник оповідань колишні футболіст серйозного рівня, згодом поет і дисидент. Тому, що в книзі правда, що літературний варіант зі справжньою основою, важко сказати. Але більшість оповідань яскрав і немов відчуваються на дотик. Анатолій Заяєв, Едуард Стрєльцов, Валентин Бубукін і багато інших людей футболу постають перед нами змальовані художньою рукою, що вже зовсім незвично.
"Top dog" Дуґі Брімсон
Назву навмисно не перекладаю, бо усі варіанти трохи втрачають первинний зміст. Брімсон знаменитий своїми книжками про футбольних хуліганів. Це теж про них і знов про "Вест Ґем Юнайтед". Непоганий пригодницький сюжет з достатнім колоритом. Але це вам не "Хулігани з Зеленої вулиці". Завершальна частина твору вирулює зовсім в інший бік і має свою мораль.
Читайте также: Олег Дулуб: рекомендовано к прочтению
Читайте также: Олексій Хахльов: радимо прочитати
