Руслан Платон: "У мене мало оптимізму, проте віра в майбутнє не зникла"

емає сенсу повторювати те, що коїться із «Металургом». Найбільш промовиста тут прес-конференція наставника Чанцева, котрий після гри з «Олімпіком» сказав: «Дякую за підтримку! За всю тренерську кар’єру не пам’ятаю такого. По грі: для виступів у прем’єр-лізі недостатньо мати бажання — клас також потрібен. А у нас одна молодь. За регламентом, гравці мають право отримати статус вільних агентів і йти в інші клуби. Але ніхто з них мені про це не сказав. Вірте — не вірте, та я впевнений, що клуб і команда виживуть…» Ми ж поспілкувалися з підопічним Анатолія Дмитровича, що дало змогу збільшити обсяг інформації.

— Руслане, парадокс суботнього матчу в тому, що зустрілися приблизно рівні в усіх планах команди, втім, одна поступилася — 0:3.

— Погоджуюся щодо рівності між нами й донеччанами. У футболі інколи таке трапляється. В конкретному випадку вийшло, що суперник на всі 100 скористався нашими прорахунками, а ми, на жаль, не зуміли.

— Маю враження, що «Олімпік» використав не тільки помилки «Металурга» — суддівські також. Якби зарахували гол опісля вашого удару, рахунок став би 1:1, отже…

— Справді, згадувана ситуація мала місце на початку другого тайму, якби ми зрівняли, у нас, упевнений, виросли б крила, й ми навіть могли перемогти. Тоді гра отримала б інший розвиток! Нас же по-справжньому підтримувала домашня публіка, чого давно не було (я й не пригадаю, коли востаннє)! Напередодні зустрічі ми добре усвідомлювали велику відповідальність, тому дуже старались.

— Уже встигли переглянути спірний епізод постфактум, на холодну голову?

— Та мені ще під час матчу все добре було видно: м’яч перетнув лінію воріт! І після того, як показали відеоповтор, лише переконавсь у цьому.

— Здається, по перерві «червоно-жовто-чорні» вирішили діяти через доволі авантюрну атакувальну модель. Дехто висловив припущення, що то ви прощаєтеся з публікою, показавши їй наостанок «веселий» футбол.

— Може, з боку все мало такий вигляд, але насправді це враження суперечить дійсності. Корективи в тактику були внесені, проте не настільки радикальні. Причому, зауважте, зміни фактично привели до успіху, бо ми зрівняли рахунок. Інше питання, що рефері скасував гол.

— «Металург» зумів вразити громадськість унікальним виконанням штрафних.

— Маєте на увазі другу стінку з наших футболістів? Це тренерська задумка. Таким чином кіперові суперника ще складніше здогадатися, куди полетить «куля», бо він не бачить навіть того, хто б’є.

— Сьогодні (розмова відбулась у неділю. — В.Б.) у запоріжців починаються вихідні. Доки вони триватимуть?

— До четверга. Тоді, за поперед­ньою інформацією, має відбутися тренування. У випадку змін, нам усе повідомлять. Будемо з наставниками на телефонному зв’язку.

— А хіба це нормально — майже тиждень не збиратися?!

— Нормально. Й це не пов’язано з тим, про що ви подумали. Навіть раніше, коли в «Металурга» була стабільна ситуація з грошима, ми отримували три-чотири вихідні під час «вікон», пов’язаних із поєдинками національної збірної. Так що в цьому нічого страшного немає.

— Страшне в іншому, правда?

— Про фінанси не питайте, тут я не компетентний… Майже впевнений, що зустріч із «Олімпіком» — не остання в історії запорізького клубу. Схиляюся до думки, що поточний сезон команда дограє. Питання — в якому кадровому вигляді, з якими виконавцями. Сьогодні, зізнаюсь, у мене мало оптимізму, проте віра в майбутнє не зникла.

Володимир Баняс