Бонус 15 000 грн Півзахисник "Аталанти" та збірної України Руслан Маліновський розповів Sportowe Fakty про вдячність полякам, сім’ю, війну, Левандовського та Зелінського.
- Як правило, цікавлюся тільки збірною України, за інші команди не вболіваю, але в даному випадку є виняток. Зі зрозумілих причин я буду в Катарі вболівати за збірну Польщі. Сподіваюся вони повернуться звідти якомога пізніше.
- Польща, в тому числі і на рівні спорту, дуже сильно допомагала Україні. Як це виглядало з Вашої точки зору?
- Ми можемо бути тільки вдячні вам. Мало того, що багато наших людей знайшли притулок у Польщі, ви також дали притулок нашій національній збірній та нашим командам у єврокубках. Мені доводилося грати в Польщі і раніше, і на стадіонах завжди була чудова атмосфера. І тоді наші клуби та наша національна збірна також могли б відчувати себе як вдома. У цей надзвичайно складний для нас час такі жести є безцінними.
- Якщо говорити про футбол, то одним з перших жестів була відмова Польщі грати проти росії, потім Роберт Левандовський зіграв з українською пов'язкою в матчі "Баварії" та у відборі на чемпіонат світу? Як ви це сприйняли?
- На знак великої солідарності з Україною. Якщо така велика зірка, як Роберт Левандовский, грає з українською пов'язкою, то це надзвичайно важливий жест. По-перше, для всієї України, по-друге, для всього світу. Тому що це знак для всіх людей, що відбувається щось важливе. Можна тільки подякувати Роберту і польській команді за те, як вони себе повели.
- Саме так. Роберт Левандовський - наша головна надія на чемпіонаті світу.
- Він великий футболіст, який вже увійшов в історію футболу і, ймовірно, напише ще кілька розділів у майбутньому.
- У якийсь момент виникла думка, що Україна має замінити Іран, який допомагає росії у варварській війні. Він був приречений на провал, але що ви думали як представник збірної України?
- Ні... Поїхати на чемпіонат світу на таких умовах? На мій погляд – ні. Це не було б хорошим рішенням. Бо справді, чому ми? У такій ситуації є команди, які знаходяться вище в світовому рейтингу. У нас був шанс потрапити на чемпіонат світу, але ми втратили цей шанс на полі. І так має залишатися. Якщо їхати на такий турнір, то тільки після перемоги над суперником.
- Ми говорили про Роберта Левандовського. Ви все ще звертаєте увагу на якогось гравця збірної Польщі?
- Однозначно так. На мій погляд, Пйотр Зелінський – чудовий футболіст. Я маю можливість спостерігати за ним в італійській лізі, він фантастичний. Бачення гри, манера руху. На мій погляд, він міг би бути одним із найважливіших гравців у вашій команді. Якби мені довелося назвати якесь польське прізвище, окрім Левандовського, хто може дуже добре проявити себе в Катарі на чемпіонаті світу, я б назвав на Зелінського.
- Попереду велике футбольне свято, але не можна забувати про те, що відбувається у вашій країні. Деякі польські футболісти допомогли евакуювати сім'ї українських гравців, як, наприклад, Лукаш Фабіанскі Андрію Ярмоленку. У вас також є хтось у Польщі?
- Знаю, що були випадки, про які ви згадали, і ми знаємо, скільки українців знаходиться в Польщі, але моя родина не хотіла виїжджати з України. Вони вирішили залишитися там, де були.
- Ви родом з Житомира. Якою була і є ситуація у місті після початку війни?
- Як і інші міста, Житомир неодноразово зазнавав ракетних обстрілів. Десь було спокійніше, десь менш.... Також була атакована наша енергетична інфраструктура. Загалом, сказати, що там спокійно чи безпечно, абсолютно не можна. Тому що все може змінитися з секунди на секунду.
- Відомо, що польсько-українські відносини в історичній перспективі були дуже різними. Ви очікували такої підтримки з боку поляків, незважаючи на минуле?
- Думаю, що це вже в минулому, ті покоління пішли. Зараз з обох сторін прийшло нове покоління, і в момент випробування Польща показала, що вона є другом України. Таку, на яку можна покластися у найскладніші моменти. І нехай так буде завжди.
- Вірите, що, незважаючи ні на що, цю війну можна швидко завершити?
- З одного боку, хочеться сказати "так", а з іншого - дуже важко щось прогнозувати. Правда полягає в тому, що ця ситуація абсолютно непередбачувана.
- 24 лютого, у день повномасшабного вторгнення росії до України, "Аталанта" провела матч у Лізі Європи проти пірейського "Олімпіакоса". Ви забили два голи і показали футболку з антивоєнним написом. Чи важко було тоді виходити?
- З одного боку, було дуже, дуже важко, але з іншого боку, у мене була велика рішучість вийти на поле, зіграти дуже добре і показати світу жест.
- Ви славитеся своїм неймовірним ударом, більшість ваших голів - після красивих пострілів здалеку. Це природний дар чи наполегливі тренування?
- Здебільшого, я з цим народився. Швидко стало зрозуміло, що сильний удар - це моя сильна сторона, тому я з ранніх років використовував його у футболі. З іншого боку, ти знаєш, що завжди можеш додати щось від себе. І це те, що я роблю. Тренуюся, щоб "стріляти" ще краще та ще точніше.
- Польській збірній такий гравець дуже б не завадив...
- Ні, ви можете обійтися без мене. Як я вже сказав: я тримаю за вас кулаки. Грайте в Катарі якомога довше!
