Ден Фрідкін мало що розумів у футболі, коли купував "Рому". Він і його син Раян перейнялися пристрастю римлян до своєї команди - і після "заїзду" в традиційні американські командні види спорту вирішили заїхати в європейський футбол. Достеменно невідомо, чому метою #1 Фрідкін-старший вирішив зробити Жозе Моуріньо. Ймовірно Ден чув про переможний менталітет "Особливого" в його праймовий період. Так чи інакше, вибір було окреслено. Також достеменно невідомо, з яких причин Фрідкін-старший вирішив зупинити свій вибір на Тьягу Пінту, який скасував у "Ромі" посаду спортивного директора і обійняв посаду генерального менеджера. Проте можна припустити, що португалець Пінту прийшов для того, щоб переконати свого співвітчизника очолити новий проєкт.
До того моменту часу магія Моуріньо давно перестала працювати. Пеп Гвардіола здійснив першу революцію з часів Арріго Сакки, і згодом за сучасними канонами заграла навіть така команда, як "Бернлі" - причому вона це зробила ще під керівництвом Шона Дайча. Кожен тренер, який поважає себе, усвідомив: якщо він не зміниться (не покращить володіння м'ячем, не впровадить короткий розіграш від воріт і контрпресинг, не впровадить один конкретний стиль врешті-решт) - він помре як тренер. Вистачило кілька років, щоб у футбольному тренерському співтоваристві утворилося два умовних табори: в одному опинилися фахівці, які погодилися йти в ногу з часом, в іншому - залишилися "динозаври". Очолюючи "Тоттенгем", Моуріньо відмовився змінюватися. Він залишився вірним своїм принципам і працював так само, як і скрізь - у "Порту", у "Челсі", в "Інтері" та "Реалі". Але більше не перемагав. Футбол зробив крок уперед, а Жозе залишився стояти на місці. Даніелю Леві знадобився якийсь час, щоб це зрозуміти. Проте коли він нарешті це усвідомив, не став зволікати - звільнення тренера за тиждень до фіналу Кубка англійської ліги було абсолютно логічним і виправданим.
Читай також: Жозе Моуріньо - кандидат на посаду головного тренера "Барселони"
Так Моуріньо, здавалося, став списаним.
О, ви зі США? Прошу, проходьте!
У Римі перед Жозе стояло лише одне завдання - місце в зоні Ліги чемпіонів. Якби "Рома" якимось дивовижним чином виконала це завдання, у захисників Моуріньо з'явився б аргумент. Однак за 2,5 роки, які португалець перебував у Римі, його команда так і не обзавелася спільною ідеєю. Моуріньо був відвертим: у фінальній третині поля гравці мали самі вигадувати дії для загострення ситуації. Тоді як більшість суперників "Роми" діяли за шаблоном, "джаллороссі" являли рудимент назагал і пишалися цим. Патрісіу вводив м'яч у гру довгим виносом. При втраті м'яча на чужій половині поля вся команда в повному складі, за винятком центрфорварда, поверталася назад замість того, щоб пресингувати суперника і змусити його помилитися. Це був окопний футбол XXI століття, який не приносив результату.
Серед опорних півзахисників побутує приказка: "Якщо тобі доводиться робити підкат - значить, ти вже припустився позиційної помилки". Робота Моуріньо в Ромі запам'ятається тактичними рішеннями тренера в останні 15-20 хвилин матчу. Його команда стала лідером Серії А за кількістю голів у кінцівках зустрічей, але це якраз є недоліком Жозе, а не його перевагою. Занадто часто основний тренерський план на гру не спрацьовував, через що йому доводилося йти на великий ризик і випускати атакувального півзахисника або додаткового нападника замість захисника або опорника. Подібне регулярно траплялося в матчах проти таких команд як "Верона", "Спеція", "Салернітана", "Лечче", "Сассуоло". Але із суперниками рівнем вище такий фокус уже не проходив.
До того ж не мало значення, який склад є у тренера; чи присутні в ньому Дібала з Лукаку, чи ні. Під час свого першого сезону Моуріньо запам'ятався фразою про те, що "Рома" Фонсеки була сильнішою за складом - "у тієї команди були Бруно Перес і Жуан Жезус". При цьому Жозе не втрачав можливості за кожної зручної нагоди підколювати свого попередника: "Ще буквально рік тому "Рома" не набрала на цьому полі жодного очка, а ми взяли і зіграли внічию..." Зараз "Особливий" завершує роботу в столиці Італії на дев'ятому місці турнірної таблиці - за Фонсеки "Рома" так низько ніколи не падала.
Моуріньо заслужив на звільнення - це факт. Але Фрідкін, здається, знову помилився, ухваливши правильне рішення в неправильний момент. Малоймовірно, що Жозе підняв би "Рому" в зону Ліги чемпіонів під час "марафону", в чемпіонаті. Але раніше йому відмінно вдавалося компенсувати невдачі у внутрішніх турнірах успіхами в "спринті", єврокубках. Можливо, керівництву клубу варто було дати Жозе допрацювати до кінця сезону - гірше від цього точно не стало б. Тим паче, що новий наставник команди - недосвідчений Даніеле Де Россі - не вселяє довіри саме як тренер. Весь досвід, який у нього є - п'ять місяців роботи в СПАЛі в Серії В.
Як би там не було, Даніеле - "пожежний" варіант для "Роми", він, мабуть, і сам розуміє, що взяв квиток в один кінець. Фрідкін освоївся в європейському футболі і більше не повинен повторювати свою помилку в питанні вибору тренера. Нового наставника має обирати не він, а новий спортивний директор клубу, хто б ним не став. І цей хтось має підібрати тренера з чітким баченням того, яку саме команду він хоче побудувати і як цього домогтися. Моуріньо ніколи не закладав фундамент - у "Челсі", "Інтер" і "Реал" він приходив на все готове і йшов, залишаючи випалену землю. І йшов, зауважте, сам. Залишаючи пристойну кількість трофеїв. Чимало води відтоді спливло...
У найближчі 4,5 місяці "Ромі" належить щільно познайомитися з агонією.
