Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів"

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів"

651
Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів"

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 1«Вас потрібно забрати з вокзалу, чи допомогти з поселенням в готелі?» - це третє речення, яке я почув від Романа Григорчука, телефоном домовляючись про інтерв’ю. Перші його слова стосувались дня, коли нам зручно приїхати, а другі – теми, на яку ми хочемо поговорити. Така відкритість, лояльність до журналістів та ввічливість зустрічається на футбольному Олімпі дуже рідко. Ще більше я був здивований вже в Одесі, коли Григорчук п’ять годин їздив із телевізійною групою містом, показуючи найвідоміші місця Південної Пальміри.

Цей матеріал ви можете переглянути у програмі «Профутбол» за 17.03.13 або за цим лінком.

За п’ять з половиною хвилин важко розкрити особистість головного тренера «Чорноморця». Значно легше це зробити, вмістивши діалог у чотири тисячі слів, написаних нижче.

- На перший погляд ви – дуже відкрита людина. Ви такий у житті чи лише з журналістами?

- Я не закриваюсь від усіх. З командою я намагаюся говорити про різні речі, що подекуди трапляються у колективі гравців, а не індивідуально. Інколи виникають ситуації, які потрібно обговорити один на один, але більшість дискусій в команді публічні.

Якщо говорити про журналістів, то я вважаю, що спілкуватися з представниками ЗМІ необхідно. Є речі, які ви можете побачити на власні очі, а є речі, про які зможе розповісти лише тренер. Футбол складається з багатьох пазлів: уболівальники, журналісти, гравці, тренери. Якщо забрати якусь із цих частин, то футбол буде нецікавим. Ми в одній кухні, робимо одну справу соціального характеру і доповнюємо один одного.

- Ви готові пробачити талановитому футболісту поганий вчинок у колективі?

- Так. Я всім у команді кажу, що мені сказати можна дуже багато. Звичайно, є якась межа, певні речі можна сказати не в присутності команді. Все ж таки, субординація має відчуватися. Але мені один на один можна сказати все. Навіть більше того - я хотів би, щоб футболіст говорив, що він думає про мене, про команду, і це мені було б дуже цікаво. Кожна розмова з гравцем дає мені можливість відчувати ситуацію. Насправді ж, мало є футболістів, які могли б настільки замаскуватись або бути настільки хитрими, щоб я не розумів реалій.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 2

- Що ви не зможете пробачити футболісту?

- Багато речей не допустив би. Але найбільше мені не подобається, коли людина поводиться, ніби вона не доповнює колектив, а відсторонюється від нього. Якесь «піжонство». Безвідповідальність. Я розумію, що сильний колектив повинні будувати різні люди, але свою особистість та екстравагантність у поведінці вони повинні пристосувати до колективу і направити в позитивне русло.

- Головних два правила у колективі Романа Григорчука?

- Порядок і відповідальність.

- У цьому сезоні часто можна почути, що «Чорноморцю» щастить. Це щастя потрібно заслужити?

- Можна проаналізувати сотні матчів Ліги чемпіонів і чемпіонату світу. У кожній виграшній грі є доля везіння. Рідко коли перемагає команда без Фортуни на її боці. Часто можна почути: «Щастить сильнішому». У цих словах щось є. Хоча можна додати: «Щастить тому, хто заслуговує на це щастя». Для цього потрібно багато працювати, робити свою роботу чесно і з совістю, ставитися до футболу щиро, жити ним, тоді така людина на це щастя заслуговує. Якщо команда не робить усього того, що я тільки що перелічив, то їй ніколи не пощастить. Можливо, одного разу щось вдасться, але не більше того.

У Польщі відразу зрозумів, що значить знання мови

- Ви пограли у чотирьох іноземних країнах: Латвії, Росії, Австрії та Польщі. Розкажіть, що дала Вам у житті кожна з них. Розпочнемо з Польщі.

- Запам’яталось, як тебе оцінює колектив. Там я чітко відчув, що таке «легіонер». Як я повинен грати, ким я повинен в команді бути, щоб мене цінували і зі мною рахувалися.

- Австрія…

- Там я відразу зрозумів, що значить знання мови. В «Чорноморці» поки що немає вчителів іноземних мов, це наш пробіл, але є перекладач, який знає кілька мов і допомагає іноземцям. У нас зараз самі легіонери намагаються швидко вивчити мову, більшість із них уже непогано розмовляє російською. Фонтанело, де Матос уже все розуміють і можуть говорити.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 3

- Росія…

- Труднощі, масштаби. Перельоти по дев’ять годин. Кожна гра була «рубкою». У «Сатурні» тоді підібрався дуже класний колектив, всі бились один за одного.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 4

- Латвія…

- У Латвії я навчився багатьом речам. Там життя змусило викручуватись із різних ситуацій. Коли я почав тренувати «Динабург», матеріальне забезпечення команди було на наднизькому рівні. Футболісти були лише місцеві, сама країна – не футбольна. У команду брали футболістів, яких потрібно було спочатку навчити по м’ячу бити, а потім грати у футбол. Спершу я не міг зрозуміти, як вони цього не знають, а потім почав думати, як їх цьому навчити. Наприклад, люди не вміли бити внутрішньою частиною стопи. Довелося застосовувати приклади з хокею.

Більшість гравців приходили до "Чорноморця" безкоштовно

- Якщо б ви мали п’ять мільйонів доларів на трансфери, витратили б на одного супергравця чи на кількох середнього рівня?

- На кількох. Один футболіст не зможе щось зробити, а за п’ять мільйонів можна купити практично цілу команду, яка буде показувати непоганий рівень.

- Як ви знаходите і відбираєте потрібних гравців?

- Головне, щоб вони відповідали певним характеристикам. У своїх клубах вони повинні грати в стилі «Чорноморця». Звичайно, мають бути швидкими. Сьогодні гравець без швидкості взагалі не має шансів грати в футбол.

- Останнє рішення в селекційних питаннях залишається за вами?

- У нас є тренери-селекціонери і одна людина, до якої вся ця інформація надходить. Це Анатолій Коротя. У нього є різноманітні комп’ютерні програми, він робить багато нарізок, веде цілу групу футболістів. Потім я розглядаю цю інформацію, і вибираю тих, хто мені найбільш цікавий. Після цього справою займається генеральний директор, він веде трансферні та контрактні перемовини.

- Тобто, ви озвучуєте лише позицію, яку потрібно підсилити?

- Так. І характеристики, які повинен мати гравець.

- Яку найбільшу суму ви заплатили за футболіста?

- Це великий секрет. Більшість гравців приходили до нас безкоштовно. За декого ми платили, але я не маю права говорити про суми.

- Більше мільйона доларів за когось платили?

- Ні. Це занадто велика для нас сума. Більш конкретно про трансфери вам зможе розповісти генеральний директор або президент.

- Де ви знайшли Бурдужана?

- Наш селекційний відділ дав мені цілу купу дисків, десь близько тридцяти. На них були нарізки та повні матчі різних гравців. На одному з них був Бурдужан. Він одразу нам сподобався, ми деякий час його «вели». Потім він погодився приїхати на тижневий перегляд, після чого було вирішено підписати з ним контракт.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 5

- Чому ви перейшли на південноамериканський селекційний вектор?

- Я не сказав би, що у нас так багато південноамериканців. Вистачає і європейців. Для мене головне не національність гравця, а індивідуальні показники. І ще одна важлива річ, якою я завжди керуюсь – у якому чемпіонаті та в якій команді він грає. Чемпіонат повинен бути «граючим», високого рівня. А якщо говорити вже про команду, то її стиль повинен нагадувати гру «Чорноморця».

- У «Чорноморці» є «стеля» заробітної платні?

- Звичайно. Гравці основного складу повинні заробляти приблизно однаково. Я хотів би, щоб це питання було більш упорядковане, але це важко реалізувати на практиці.

- Як ви ставитеся до ліміту на легіонерів в УПЛ?

- Він абсолютно нам нічого не дає. Сильні футболісти і так гратимуть. Але я за те, щоб в командах грали місцеві вихованці. Це дуже правильний крок.

Говорив Політило, що не потрібно шукати від добра добра

- У команді ви диктатор чи демократ?

- Хотів би більше бути диктатором, але не виходить. Любов до футболістів переважає. Хоча інколи дуже хочеться вчинити по-жорсткому, оштрафувати, але потім все рівно заспокоююсь і намагаюсь м’яко вирішити ситуацію. Але в нас є такий термін, як «виховання» колективом. Там розбираються без моєї участі. І мені це подобається. Якщо колектив бачить, що є фігура, яка неправильно себе веде чи порушує норми поведінки, то її потрібно поставити на місце.

- Але у будь-якому колективі повинен бути лідер. Він є в «Чорноморці»?

- Я не хотів би мати в команді одного лідера. Я хочу мати групу таких людей, а всі інші щоб тягнулись до них і ставали в майбутньому також лідерами. Мені потрібні не ті, кого потрібно вести, а ті, хто веде. Сильним людям не потрібна допомога зі сторони, не потрібен психолог, вони самі собі психологи.

- У «Чорноморця» є група лідерів?

- Так. Але вони знають міру. Давайте уточнимо, хто такий «лідер». Лідер – це не просто людина, яка може щось сказати в роздягальні чи за межами стадіону. Лідер – це людина, яка, в першу чергу, буде за собою вести на футбольному полі. Щоб щось сказати іншому, ти повинен бути ідеальним на полі. Якщо ти на полі сам спіткнувся, промахнувся, впав, віддав десять неточних передач, то що ти можеш потім казати іншим? Людина подивиться на тебе і подумає, що перед ним неадекватний тип. Сам «поре» раз за разом, а мені підказує.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 6

- Як у вашій команді обирають капітана?

- Зараз люди голосують і самі вибирають. Сьогодні у нас капітан – Безотосний, та три віце-капітани: Фонтанело, де Матос і Діденко.

- У 2011 році Політило розірвав з «Чорноморцем» контракт, але через п’ять днів повернувся. Що трапилось?

- Були такі моменти. Десь агенти його збивали з правильної дороги. Хотіли його перетягти до іншої команди, але тоді вони вирішували не питання Політило, а скоріше, свої питання. Я тоді йому говорив, що не потрібно шукати від добра добра. Потрібно бути на тому місці, де в тебе вірять, де ти зможеш грати і тоді ти станеш футболістом. Зараз з ним все відбувається за нашим планом.

- Він претендент в національну збірну?

- Він прогресує. Претендент – це добре, але футболіст повинен бути не претендентом, а бути конкретним, «залізним» гравцем національної команди.

- Ви поставили Політило зі зростом 165 сантиметрів на позицію опорного півзахисника. Багатьох таке рішення здивувало.

- Це чиїсь стереотипи. Опорний півзахисник не повинен бути високим, він має бути граючим футболістом. Звичайно, він повинен вміти дуже добре відбирати м’яч в обороні і рівноцінно сильно грати на атаку. Політило практично всьому цьому навчився, але якщо він ще над собою попрацює, то стане півзахисником добротного рівня.

Дивишся – хороший гравець, а нам не підходить...

- Безотосний готовий до виклику в збірну України?

- Не буду нікому нічого радити. В нашій збірній працюють авторитетні та досвідчені люди. Роль Безотосного в нашій команді дуже важлива. Я міг би лише рекомендувати кількох гравців із українськими паспортами. Сьогодні в «Чорноморці» всі воротарі хорошого рівня. І Безотосний, і Паст, і Мартищук. Вони прогресують. І в цьому велика заслуга тренера воротарів Андрія Глущенка. Хлопці розвиваються в технічних прийомах, в тактиці, психологічно.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 7

- Надійна гра в захисті стала головним результатом успіхів «Чорноморця» в нинішньому сезоні?

- Головне - баланс гри в обороні і атаці. Але без організованої оборони важко чогось добитися. В ідеалі команда повинна грати тільки в позитивній атаці. Для цього потрібно дуже сильно грати в самій атаці, і вміти вчасно переключатися в оборону. Це короткий момент, коли треба пресингувати і знову атакувати. Це ідеальний футбол, але його дуже складно добитися. Якщо так команда не грає і поки не вміє, вона повинна вміти діяти в позиційній обороні. Грати в обороні лише завдяки активності, старанню, індивідуальним чи груповим діям недостатньо. Кожен гравець має розуміти, що саме треба робити конкретно йому, що він робитиме в пріоритетній групі, яка діє в певному моменті, і що повинен робити в цілому в команді під час всієї гри.

- Пара центральних захисників Бергер – Фонтанелло – одна з найкращих у нинішньому сезоні в УПЛ?

- Погоджуся. Саме в парі вони виглядають надійно. Але є до чого придертися. Вони дуже сильно запрогресували останнім часом, незважаючи на вік. Але це не означає, що вони вміють уже стільки, що цього достатньо для поставлених цілей.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 8

- Ви говорили, що на цій позиції у вас найбільша кадрова проблема.

- Головне, щоб ті футболісти, які в нас є, прогресували і вчились. Однозначно, в команді повинно бути чотири центральних захисники. Дуже добре, коли один з них – універсал, який зможе зіграти і на фланзі, і в опорній зоні. У нас було декілька варіантів узимку для підсилення. Але за різних причин підписати гравця на цю позицію ми не зуміли. Тепер нам повинен допомогти Бог. Тому що грати з двома центральними захисниками дуже небезпечно. Таке рідко сходить з рук. Але сподіваємося, що зможемо «проскочити». Хоча надалі нам варто розуміти, що таких кроків і такої комплектації не може бути.

- Важче знайти гарного захисника чи нападника?

- Я переглядаю дуже багато матчів у різних чемпіонатах. Інколи дивишся – хороший гравець, у хорошому чемпіонаті, в хорошій команді – а нам не підходить. Я повинен бачити його в нашій команді, у нього повинні бути потрібні нам характеристики.

- Такі, як вміння розпочати атаку?

- Звичайно. Якщо захисник не вміє грати у футбол, не вміє атакувати, не розуміє, як потрібно розпочати атаку, то нам немає про що говорити. Тут не те що захисник, а воротар. Якщо він не розуміє, як розпочати атаку, то така команда ніколи не зможе грати в футбол. А центральні захисники мають бути просто граючими футболістами, при тому, що у відборі вони повинні вміти все.

- У «Чорноморці» в центрі захисту – два легіонери. Ви на цій позиції не бачите українців?

- По-перше, в Україні не так багато центральних захисників високого рівня. Вони є, але мало. В нашій ситуації ми стратегічно зробили так, що воротар у нас має бути українцем. Тому, другий і третій – також українці. Центральні захисники у нас легіонери, і на цій позиції ми можемо тримати ще одного легіонера. Далі нам треба ще трьох українців мати в стартовому складі. Ми вирішили, щоб не кидатись зі сторони в сторону, що крім воротарів у нас гратимуть українці в опорній зоні і на позиції одного з крайніх захисників. Тому в нас є можливість ставити в атаку легіонерів, хоча там є варіанти і серед українців.

Оптимальний стиль - це і "Барса", і "МЮ", і "Баварія"

- Як ви охарактеризували б стиль гри своєї команди?

- В ідеалі наш стиль - раціональний та ефективний. Красота, романтика, гарний комбінаційний футбол може дуже швидко набриднути, якщо він не дає результату. Тому частина прагматизму, надійності мають бути притаманні стилю. В спорті і футболі результат на першому місці. Коли він є, далі можна подумати про покращення самої гри.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 9

- Коли «Чорноморець» зможе показувати і результативний, і красивий футбол?

- На це потрібен час. Можна володіти настільки потужними фінансовими можливостями, щоб за короткий проміжок часу зібрати дуже сильних гравців і тоді це відбудеться швидше. Але це дуже дорого. В нашій же ситуації це може трапитись в інший спосіб. Зараз у нас є група гравців, з якими ми працюємо. Вони тренуються, грають, удосконалюють себе і нашу гру. Ми розуміємо, що майже всі гравці прогресують, але хтось уже не може. Таких потрібно відсіювати і на їх місце брати сильних виконавців. Таким чином, крок за кроком, команда стає сильнішою. Не можна відразу сказати, що ми досягли своєї планки, що гравці добилися свого максимуму. Наприклад, я впевнений, що ми і так запрогресували, але в нас є куди ще рости. У цьому складі ми можемо бути ще трохи ліпшими. Коли ми зрозуміємо, що команда вже на максимумі, тоді потрібно робити висновки, дивитись, на якому ми місці, за що можемо боротися.

- Стиль гри якої команди вам імпонує найбільше?

- Ідеальний стиль для мене, який я хотів би привити своїй команді, - це сполучення кількох клубів. Якщо говорити про системну роботу тренера, менеджерів та керівництва, то це «Манчестер Юнайтед». Там ідеальна система, яка працює з року в рік. Цей клуб не лише витрачає, але й заробляє величезні гроші, в Манчестері дуже розвинений футбольний бізнес. До того ж, у них є постійний результат. Звичайно, і до них потрібно ще добавити переваги інших клубів. Наприклад, «Барселони». В сьогоднішньому стані багато що можна взяти з «Баварії» - порядок, прагматизм, простота.

- І гроші ПСЖ та «Манчестер Сіті»?

- Так. Тоді це буде і стиль, і красота, і результат, і бізнес. Всі отримуватимуть задоволення.

Якщо перестрибувати, можемо впасти

- Ви вірили перед початком сезону, що «Чорноморець» входитиме до зони Ліги Європи?

- Звичайно. Я вірив. Я вже багато грав у єврокубках, тому розумів, що саме там повноцінне футбольне життя. Туди треба прагнути. Мені не здавалося це чимось неймовірним. На сьогоднішній день ця мета не так вже й далеко від нас, але ще багато чого потрібно зробити.

- Психологічно стало легше чи важче налаштовувати гравців?

- Зараз створене таке середовище, така атмосфера, що абсолютно всі вірять у цю можливість. Кожна виграшна гра, кожний пункт у турнірній таблиці ще більше підсилює цю віру, що дуже сильно мотивує, адже з’являється певний кураж.

- Для «Чорноморця» грати у єврокубках потрібно більше для іміджу чи для фінансового зросту?

- Обидва пункти дуже важливі. Імідж само собою. Коли він є, то все стає дорожчим. Футболіст, який грає просто в чемпіонаті України, і той самий гравець, який грає у групі Ліги Європи, буде значно дорожчим. Друге питання – піднімається рейтинг самого клубу і набагато легше людей запрошувати в Україну під єврокубки. Третій момент – клуб також заробляє на матчах Ліги Європи. Нехай ці кошти і не величезні, але все ж таки, будемо відверті, гроші є гроші.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 10

- Ви говорили з президентом, чи буде збільшений бюджет клубу, якщо «Чорноморець» потрапить до Ліги Європи?

- Це вирішуватиме президент. Він як господар буде вирішувати, як ми будемо рухатись далі. Звичайно, він може мене запитати поради, але я не буду йому нав’язувати свої бажання та погляди.

- Із сьогоднішнім «Чорноморцем» не буде соромно грати в Лізі Європи?

- Спершу треба туди потрапити. Аби мати більше шансів туди пробитись, нам потрібно було краще підсилитись під час зимового трансферного вікна. Не вийшло це зробити. Зараз ми граємо у тому складі, що маємо, і надіємось, що вирішимо завдання. Далі я знову скажу, що саме нам треба, аби вийти до групи Ліги Європи, а потім і вийти з неї. А робити ці кроки чи ні, вирішує лише наш бос. По сходинках треба йти крок за кроком. Якщо перестрибувати, можемо впасти, тому потрібно рухатися поступово.

- Публіка в Одесі вимоглива?

- Звичайно. На стадіоні збирається дуже багато людей. Атмосфера відмінна. Така, що ми мусимо лише перемагати. Це не тільки моя думка чи мої відчуття. Всі футболісти відчувають те саме, вони весь час грають в Одесі в піднесеному настрої. Наші фанати дуже допомагають команді, адже ми граємо для них. Вболівальники - суттєва частина «Чорноморця». Перед кожним матчем, коли ми їдемо на стадіон, нас зустрічають із прапорами, факелами, проводять нас до стадіону. Це так сильно, що футболісти потім повинні носитись, як ракета.

Бобко, Зубейко і Політило - приклад професіоналізму

- Багато молодих одеських гравців не можуть розкритись у великому футболі. В Одесі дуже багато спокус?

- У нас є така проблема. Але вона стосується не лише Одеси. Це залежить від людини. Ми спостерігаємо зараз неправильне виховання молодих футболістів. Я не говорю зараз про людське виховання, лише про футбольне. Багато талановитих гравців не розуміють, чим для них є футбол. Може грати у футбол, а може і не грати. У них немає такого відношення: «футбол це моє життя, і я зроблю все, аби стати хорошим гравцем».

- Надлом відбувається через велику зарплатню у молодому віці?

- У них не такі вже й великі зарплатні. Розумну людину гроші не псують, а дають ще більше впевненості і свободи, гарантій, відповідно, базу, щоб ще краще і більше працювати.

- Що трапилось із Силантьєвим, Балашовим та Тащі?

- Це талановиті хлопці. Бог наділив їх таким талантом, що вони могли б грати на рівні УПЛ. Але їм заважає виховання і погляди. Вони не розуміють, що саме треба зробити, аби грати в футбол. Вони думають, що для гри на високому рівні таланту достатньо. Але це не так. З Силантьєвим ми розірвали контракт і я перестав цікавитися його справами, хоча і бажаю йому лише добра. Він ще не втрачений для футболу. Можливо, пройде трохи часу і він зможе вернутись і заграти. Тащі належить московському «Динамо», у нас він грає в оренді, і на сьогоднішній момент нічим нам не може допомогти на футбольному полі. Бажаю Борису, щоб він зумів себе пересилити і залишитись у великому футболі. Це під питанням. На Балашова ми продовжуємо надіятися, слідкуємо за ним. Зараз він переведений до дублюючого складу для переосмислення футболу взагалі і його відношення до професії. Поки що я покращення не бачу. Але надіюсь, що в найближчих іграх він доведе, що змінився, і спробує ще раз реалізувати свій талант. Найгірше в їхній ситуації те, що вони не шукають проблему в собі, а звинувачують у всьому інших. Тренера, легіонерів, ще когось. Такі думки абсолютно неправильні. А якби в нас не грали Бобко, Політило і Зубейко, то цих розмов було б значно більше.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 11

- Бобко, Зубейко і Політило – приклад для інших молодих гравців?

- Вони приклад професіоналізму. Був час, коли всі надіялись, що, скоріше, Балашов, Тащі та Силантьєв заграють швидше, ніж Бобко, Зубейко та Політило. Вийшло по-іншому. Це підтвердження для всіх інших футболістів, що одного таланту замало, ним треба зуміти скористатися, його потрібно розвивати. Для цього необхідно правильно організувати своє життя, правильно відноситись до футболу і дуже багато працювати.

- Ви хотіли б, щоб у «Чорноморці» грало більше вихованців академії?

- Дуже хотів би. Це є один із головних напрямків діяльності клубу. Збільшення вихованців команди в складі автоматично збільшує кількість глядачів на трибуні стадіону. Але це не може відбуватися штучно. Якщо такий гравець не відповідає умовам, ми не будемо його тягти за вуха. У нас є талановиті хлопці в академії, їх небагато, можна перерахувати на пальцях однієї руки, але ми зробимо все, щоб вони росли і розвивалися, адже для своїх молодих гравців ми робимо все від нас залежне. Якщо хлопчик у своєму середовищі, в рідному місті, не грає, не уявляю, як він зможе реалізувати себе в другому місті.

Ідеальне місто – це щось подібне на Вентспілс

- Як ви тримаєте себе в такій прекрасній фізичній формі?

- Помаленьку старіємо, але у мене маленький син, тільки шостий рік пішов, тому я мушу бути молодим і тримати себе в «божевільній» формі. Крім того, моя дружина - віце-чемпіонка Європи по фітнесу і дуже гарно виглядає. Тому я повинен відповідати їй, щоб не соромно було в люди вийти.

- Ви не любите сидячого способу життя?

- Без руху неможливо жити. Людина себе погано почуває, погіршується настрій. Так що треба десь пробігтися, пропотіти, десь у тренажерному залі підкачатись, трохи підтягнутись, пограти в якісь ігри. Це додає життєвих сил.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 12

- Звідки ви черпаєте енергію, щоб продовжувати розвиватися й мати стимул для розвитку?

- Я весь час намагаюся вчитись жити правильно. Багато думаю над цим. Хочу жити так, щоб нікому не зробити нічого поганого, щоб робити тільки добро. Систематично допомагаю хворим діткам, намагаюсь з усіма мати гарні стосунки. Звичайно, хтось може подумати про мене щось погане, але совість моя повинна бути чиста, я маю знати, що нічого не зробив певній людині поганого. Я намагаюся позбавитись поганих і грішних думок та намірів.

- Звідси виходить, що ви – релігійна людина.

- Звичайно. Я вірю в Бога, і в те, що людина на цьому світі повинна жити чесно. Не обманювати, не підставляти, не принижувати інших. Так само треба жити в футболі. Кожен день, кожну годину, хвилину і секунду намагаюся думати про футбол, повністю віддаючись грі, працювати чесно. У мене не буває так: «А, тут я можу не допрацювати, тут і так пройде, а тут можна дати слабинку». Ні! Треба всього себе віддати улюбленій справі, і тоді, рано чи пізно, ти доб’єшся результату. Цьому треба вчитися, що я до нині роблю. Хочу сам собі сказати в один день: «Я живу ідеально».

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 13

- Ви цьому вчитеся завдяки книгам, вчителям чи якомусь іншому джерелу?

- Я сам розумію, по яким основним канонам потрібно жити. Щоб копнути глибше, мені власноруч потрібно сформувати для себе правила поведінки. Зробити так, щоб ніхто навіть поганого про тебе подумати не міг, не те що сказати.

- Як це зробити футбольному тренеру? Наприклад, є гравці, які не потрапляють до основного складу.

- Ось це і є питання! Я розумію, що хтось про мене все ж таки буде думати не добре. Але я сам розумію, що зробив правильно, чесно, вибрав сильніших на даний момент, і совість моя чиста.

- Ерудованість грає велику роль, коли ви вибираєте футболіста?

- Сьогодні важко знайти гравця, який дуже класно грає в футбол, але в якого слабкий загальний інтелект. Із розвитком ментальних даних розвивається і розуміння футболу.

- Але Ліонель Мессі весь свій вільний час проводить за грою в футбольні симулятори. Звідки там серйозний інтелект?

- Я чув про це. Це дивно. І таких гравців немало. Я не розумію, як таке може бути. Можливо, таким чином він відпочиває? Але це неправильно. Мессі схожий на якогось футбольного робота.

- Мессі чи Роналду?

- Все ж таки Мессі. По вкладу в футбол і по тому, що один футболіст може зробити в команді і взагалі у футболі, ніхто навіть близько до нього не наблизиться.

- Як ви розслабляєтеся після футбольних матчів?

- Тут ще багато чому потрібно навчитися. Зараз мені спокійніше стало жити, оскільки я став легше справлятись із натиском зі сторони. В Латвії, коли в мене не було досвіду, ми боролися за чемпіонство, з усіх сторін був тиск. Ми з дружиною пережили не одну безсонну ніч, то було кошмарне життя. А зараз я навчився із цим справлятися. Я знаю, від чого себе відгородити, я ніколи довго не радію успіхам, в той момент намагаюся не читати хвалебних матеріалів.

- Ви читаєте переважно футбольну літературу?

- Так. На іншу просто не вистачає часу. Знаєте, коли в мене є час попрацювати і подумати? Коли я просто лягаю у ліжко або сідаю у крісло, беру блокнот і ручку, і записую туди свої думки – в такий момент я учусь. Інколи в мене з’являються дуже цікаві і незвичні міркування та ідеї. Поки що я не готовий ними поділитися із широким загалом, потрібно їх перевірити особисто.

- Де ви любите відпочивати?

- Звичайно, вдома.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 14

- А де ваш дім?

- Погано, що у сенсі житла в мене дома немає. Точніше, в мене є квартира і будинок недобудований на Батьківщині, але мій дім там, де я живу. Сьогодні він в Одесі, де мешкає моя родина.

- Ви рідко їздите закордон?

- Я не хочу нікуди їздити. Я хочу побути вдома з сім’єю.

- Але перевагу надаєте мегаполісам чи маленьким містечкам?

- Спокійним містам. Я не люблю шуму. Хоча я жив і в Москві, а там масштаби просто страшенні. Для мене ідеальне місто – це щось подібне на Вентспілс. Але за умови якщо там є робота. Сьогодні ж такі реалії, що в маленькому місті не може бути великої футбольної команди.

- Леонід Клімов - не публічна особа. Які у вас із ним стосунки і яка він людина?

- Люди пізнаються в складних ситуаціях. В той період, коли в «Чорноморці» справи йшли не кращим чином, саме Климов був першим хто підтримав мене і команду. Він підкреслював свою довіру до нас і висловлював впевненість, що ми разом досягнемо поставлених цілей. Леонід Михайлович дуже позитивна і порядна людина, він розумний і урівноважений чоловік. Спілкування з ним приносить мені задоволення і вчить мене багатьом мудрим речам.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 15

- Ви ходите на тусовки?

- Я не бачу в цьому сенсу. Не можу зрозуміти молодь, яка весь час проводить у клубах. Я в останній раз був на дискотеці в Латвії. Мене запросив президент «Дінабурга» на якесь свято. І так співпало, що проходило все в клубі. Це була катастрофа! Я не міг зрозуміти, що тут людям подобається. Музика гримить так, що можна з розуму зійти. Світло блимає так, що нічого і нікого не видно. Тому я не розумію, що там подобається молодим людям.

- Але футболісти ходять…

- Ходять, але це неймовірне навантаження.

- А як же поліпшення координації?

- Ну це правильно. Це не завадить, а навпаки розвиває. Потанцювати інколи треба. Я розумію, що молоді люди мають зовсім іншу формацію, вони не розділяють моєї точки зору, але міра має бути.

Наша пятигодинна прогулянка Одесою завершилась якось неочікувано. Роману Йосиповичу потрібно було їхати з родиною до помешкання, яке він знімає, оскільки молодший Григорчук, якого назвали Тимерланом, уже мав лягати спати. Було шкода відпускати свого співрозмовника, успішного тренера та людину, з яким можна говорити на різноманітні теми, навіть про прибульців. Найприємніше усвідомлювати, що від нього ніколи не почуєш слів: «Це нецікаво, про це не говоритиму і це вас не стосується». Відтак, до Києва ми поверталися в прекрасному гуморі.

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 16

Роман Григорчук: "Жоден клуб при мені не купував гравця дорожче мільйона доларів" - изображение 17

Оцените
Поделитесь
Оставили комментарии на форуме: 0

Оставить комментарий на форуме Обновить

Рейтинг Букмекеров