Повна текстова версія інтерв’ю з новим тренером воротарів "гірників" Раймондом ван дер Гоувом.
– Раймонде, ви нещодавно приєдналися до "Шахтаря", і наші вболівальники ще з вами не знайомі. Чи могли б ви трохи розказати про себе?
– У Нідерландах я виступав за "Вітесс", згодом перейшов до англійського "Манчестер Юнайтед". Також грав за "Вест Гем". Потім знову повернувся до Нідерландів. Завершивши ігрову кар’єру, я став тренером воротарів. Починав в англійському "Сандерленді", багато років провів у "Вітессі", кілька років – у ПСВ. І тепер я тут.
– Чому вирішили приєднатися до "Шахтаря"?
– По-перше, я знаю головного тренера Маріно Пушича. Він зателефонував і сказав, що хоче бачити мене тренером воротарів, аби допомагати Андрію Пятову. "Шахтар" – великий, топовий клуб, націлений на завоювання трофеїв, і тому я хочу бути частиною цього.
– Чи можете докладніше розказати про свою роботу та співпрацю з Андрієм Пятовим, який є легендою нашого клубу?
– Як ви й сказали, Пятов – легенда. Коли я дізнався, що зможу приїхати сюди та працювати з ним, то подумав: якщо є такий шанс, треба діяти. Це великий виклик.
– Як ви та Андрій ділите обов’язки?
– Маємо намір працювати разом і ділитися досвідом. Він став тренером воротарів не так давно, я ж маю трохи більше досвіду в тренерській діяльності. Сподіваюся, зможу надати йому максимальну підтримку.
– Що можете сказати про рівень та якості наших українських воротарів? Чи можете дати персональну характеристику Твардовському, Пузанкову, Різнику та Рудьку, адже кожен має сильні риси, якими вирізняється?
– Вони всі талановиті, мають різні навички. Молоді гравці. Різник у своєму віці вже виступає за топову команду, що означає, що він чудовий воротар.
– Які в нього сильні сторони?
– Я не надто багато бачив його в дії. Дивився тільки уривки відео, і в мене склалося гарне враження. Дмитро швидкий, добре стрибає, дуже стабільний для свого віку, діє на високому рівні.
– Як щодо інших трьох голкіперів?
– Є дуже високий воротар, двом футболістам по 20 років… Вони молоді, їм потрібен час, аби пристосуватися до найвищого рівня. Артур сильний і має гарні фізичні показники, трохи старший. Проте якщо тобі 31, то для мене ти досі дуже молодий.
– Над чим ви працюєте з голкіперами на цих зборах та який маєте план?
– Ми з Пятовим обговорювали це. Мені потрібно просто попрацювати з ними, побачити, у якій вони формі, і вже потім почнемо планувати майбутні дії.
– Ви перший тренер у нашому клубі, який ставав переможцем Ліги чемпіонів. У 1999 році ви тримали в руках цей трофей. Які маєте спогади про ту мить?
– Вважаю, це один з найкращих моментів для гравця. Здобуття такого трофея залишається в пам’яті назавжди. Важко описати почуття, адже ця подія переважає все. Як футболіст ти сподіваєшся виграти чемпіонат, а Ліга чемпіонів – це найвищий рівень. Перемога в Лізі чемпіонів – особливе досягнення.
– Про що думали, коли в тому фіналі розпочався компенсований час, а "Манчестер Юнайтед" поступався на той момент?
– У футболі складно робити прогнози. Насамперед треба справді наполегливо працювати, аби здобути перемогу. І якщо пощастить, то все стає на свої місця. Коли є гарні гравці з особливими якостями, коли вони хочуть працювати разом як одна команда, то є великий шанс перемогти.
– Які емоції відчули, коли "Манчестер Юнайтед" забив переможний другий гол?
– Це було неймовірно! Ми пропустили один м’яч, у нас залишалося дві-три хвилини, майже не було шансів на перемогу. Але ми зрівняли рахунок, забезпечивши додатковий час, а потім іще забили гол. Як таке взагалі можливо? Це немов диво! Я підвівся з лави та побіг святкувати з іншими гравцями. Після цього матч було завершено.
– Чи можна сказати, що того дня "Манчестеру" дуже пощастило? Наскільки це важливо для команди і для воротаря?
– Так, я гадаю, удача відіграла свою роль, але тобі не пощастить, якщо ти не працював. Упродовж усього сезону ми вирішували долю матчів ближче до закінчення, в останні 10–15 хвилин. Для фіналу Ліги чемпіонів той момент став винятковим. Звісно, потрібно трохи удачі, проте ми чудово провели сезон загалом, тож це не було випадковістю.
– Після того матчу всі говорили тільки про вашу перемогу, однак це дуже драматична гра для Олівера Кана. Що, на вашу думку, він тоді відчував?
– Я не знаю, що він відчував, адже я був на іншому боці, проте можу здогадатися. Це жахливо для воротаря. Він нічого не міг зробити, тож мав прийняти це. Якщо говорити про позитивні речі, Олівер Кан виграв Лігу чемпіонів два роки по тому. Він був фантастичним голкіпером, дуже важливим футболістом для "Баварії"… Так, це було неприємно. Важко уявити, що відчуває людина в такий момент.
– Що було ключовим у цій перемозі, адже ви знаєте секрет феноменального тріумфу?
– Гадаю, найважливіше – мати команду, де кожен готовий працювати на полі заради інших. Гравці повинні діяти як одна команда. Треба наполегливо працювати, мати у складі гарних футболістів, які володіють особливими якостями. Саме таку суміш ми мали. Це те, що потрібно для перемоги.
– На вашу думку, чи можливо, що в найближчому майбутньому "Шахтар" завоює цей трофей? Що треба робити, аби досягти мети?
– Як я вже говорив, слід наполегливо працювати на тренуваннях. Це початок для всього. Треба вірити, віддавати клубові все, бути позитивним, позитивно мислити. Треба мати терпіння та намір вигравати – і це станеться. Якщо так призначено долею, це точно станеться, а якщо ні, то, можливо, іншим разом.
– Повернімося до вашого рішення приєднатися до нашої команди. В Україні триває війна. Чи хвилювалися ви щодо цього? Що думаєте про ситуацію в нашій країні?
– Гадаю, зараз найгірший період для України. Війна – це найгірше, що може статися. Так, я хвилювався. Коли Маріно Пушич телефонував мені, я подумав, що охоче б приїхав працювати в "Шахтарі", але водночас відчув, що це трохи дивно. Я маю на увазі, що країна веде боротьбу, люди борються, а ми граємо у футбол. Це завжди на думці. Нелегко, гірко, але, сподіваюся, усе закінчиться якнайшвидше.
– Чи відчуваєте ви, що "Шахтар" – це велика, сильна родина?
– Так. Відчуваю, що люди навколо мене спілкуються як члени сім’ї. Вважаю, це початок для всіх інших дій. Почуваюся чудово. Коли я був у "Манчестері", там теж говорили про клуб як про сім’ю. Тому зараз маю подібне відчуття, це дуже добре.
– І останнє питання. У "Шахтаря" чимало вболівальників. Можливо, бажаєте їм щось сказати?
– Сподіваюся, що всі максимально підтримуватимуть "Шахтар". Ми ж намагатимемося зробити все можливе, будемо наполегливо працювати та, маю надію, потішимо вас у майбутньому.
